Весь наступний день я провела в теплому ліжечку, не хотілось нікуди йти та будь що робити. Звісно думки про Катерину були в моїй голові та чи правильні вони? Я обрала спокій та телесеріал, а не дивну та загадкову дівчину, фото якої стоїть на моєму столику та поглядає на мене цілісінький день. Марта з батьками пішли в ліс по гриби, тому весь дім сьогодні мій, та чи потрібен мені такий холодний та повний дитячими спогадами дім, який був пустим? Почало темнішати о 6 годні вечера, а я вирішила поспати з днем, тому тихо та довго дрімала. Дрімала доти, доки не почула шум і галас щасливої Ірени і Наталі та голосний сміх зрілої незнайомої жінки. Я визирнула з кімнати натягнувши поверх теплий светр. Спустилась сходинками та застала милу картину як Ірена, Наталі та жінка пили червоне вино в довгих келихах та всі троє причмокували соковитим виноградом радісно щось обговорюючи. Я підійшла до Ірени привітатись але зацікавлений, проникливий вираз очей незнайомої жіночки притупив мене.
- Привітики Дойно! Памʼятаєш Агату?- сказала до мене Ірена дивлячись на жінку.
Я не пригадавши вдала ніби так але те, що я памʼятала так це те що вони живуть навпроти і скоріш за все це мама Каті, що була дуже схожою на неї. Спортивна та хороша фігура, великі штани для йоги, та поза лотоса на довгому стільці з келихом вина. По моєму щасливому погляду на неї можна було зрозуміти, що мені вже подобалась ця жінка. Її пишні та водночас тонкі губи розповзались в посмішці і вона обійняла мене промовивши дзвінко моє імʼя.
- Памʼятаєш як я тебе бавила маленькою та шукала вас в лісі з Катьою?- Вона багатозначно подивилась на мою тітку що з зацікавленням споглядала цю картину.- Та і не один раз, ви завжди тікали разом в ліс.- Посміхнувшись та відмахнувшись сказала Агата.
Агата подивилась на мене дуже обнадійливо, але це так дивно коли мені розповідать моменти з мого життя яких я не памʼятала ні на грам.
- Так, а до речі де ж вона? - я щосили намагалась втекти від теми. А ще я сумувала за Катериною.
Впевнена що тіта Агата зрозуміла мене та не стала затримувати вказавши пальцем на терасу що виходить на двір.
- Катерина має бути там, можеш пошукати її. - сухо але з посмішкою мовила вона.
- Дякую, хорошого вам вечора.
Я поцілувала Ірену в ніжну щоку, вона пахла смачним вином та квітковими парфумами. Сьогодні вона виглядала чудово в своїй оксамитовій спідниці та з заплетеними, довгими та пухнастими косами з золотими важкими сережками.
На теплі зимові носки з червоним візерунком я одягла вугги та вийшла на терасу. Почула щасливий дівочий голос, гарний голос Каті та щасливого Рижика (нашого пса) що бавився з нею.
Я визирнула з під куточку квітів у вазах, та побачила гарну картину. Катерина сьогодні під сідаючим та осіннім сонцем виглядала такою справжньою, такою гарною в своєму зеленому шарфі і темному та довгому пальто, під яким виднілась рожева нічна білизна.
Її губи сяяли, а рівні та білі зубки виднілись через яскраву та грайливу посмішку.
- Песик, хто це в нас такий гарний песик?
Вона говорила до нього так ніжно.. так мило, ніби він розумів її. На якусь долю секунди мені хотілось стати тим песиком, щоб Катерина з такою ж ніжністю говорила до мене ті ж слова, тільки називаючи моє імʼя раз за разом. Я не хотіла тягнути з обіймами, тому перша підбігла до неї, вона навіть не помітила мене, чи помітила, але вдала ніби ні. Обійнявши її щосили я відчула її солодкий парфум і знову табак, знову ваніль та ліс як того вечірнього дня. Вона не очікуючи обіймів так само вхопила мене обома руками та сильно вдихнула, тихо, дзвінко та мені на вушко ніби не усвідомлювала, що дихає важко на мою шию.
Мені здалось - ми обіймались вічність, я то відпускала то притягала її ближче до себе, але не настільки близько як мені цього хотілось. Яка ж я була рада бачити її того мокрого та темного дня.
- Ти гарно пахнеш.- сказала на вухо мені вона.
- Ти також дуже гарно. Я б хо..
З вулиці почувся голос зрілої жінки, що видався голосом моєї бабусі - Ірени яка винесла нам в термосі теплий чай щоб ми не стали сосульками. Гукаючи : «дівчата, дівчатонька де ж ви поділися?»
Руки Катерини послабили хватку, ми швидко відпрянули одне від одної, можливо це на щастя, бо хотілось мені в той момент сказати багато всього, можливо і зайвого але так хотілось...
Катя дивилась в мої очі та мені здавалось, її думки блукали десь далеко а можливо і в моїй голові, ніби ще вона хотіла сказати мені багато речей, розказати про багато днів а можливо, можливо мені знову здалось як завжди. Як каже моя мамця : «тобі просто здалось бо ти любиш себе накручувати». Накручувати на свою голову багато довгих макаронів, накручувати себе на кохання, на взаємну симпатію, на споріднену душу та на щастя. В такі моменти я неймовірно сильно не любила себе, та мені бляха завжди хотілось кохання. Не встигла я отямитись, як ми сиділи з Катериною мовчки на терасі, попиваючи квітковий чай з однієї чарки.
Вона розглядала природу, я - дивилась лише в одну точку, поки наші погляди не зустрілись та вона не заговорила перша до мене.
- Памʼятаю коли ми обіймались, ти хотіла мені дещо сказати.- Вона подивилась на мене підштовхуючим поглядом на цікаву тему, але мій погляд відразу скочив до її волосся.
- Хотіла запропонувати сісти сюди.
З посмішкою злукавила я.
- Дивно, мені здалось ти зовсім не це хотіла сказати...
- Добре добре, я хотіла запропонувати піти в ліс. - Глузуючи мовила я.
- Та ну? Не вірю.
- Можливо я скажу тобі тоді, коли на це прийде час, а можливо й ніколи не дізнаєшся цього.- Я відсербнула з чорної чарки теплу рідину та подивилась погрозливо на неї. Мої слова зовсім не були схожими на погрози, а скоріш на жарт, і це тисло на мене ще більше, а зараз думай плакати чи сміятись.
Їй ставало холодно з часом на вулиці, а наша розмова набувала ще більше банальностей, через те що я тікала від теми, а вона навпаки ловила мене як кішка крису в кутку, якій кішка дозволяла тікати бо сама хотіла втекти від злого господаря але все ж таки кішка робила свою роботу.
В ту секунду мені здалось, ми хотіли одного, але можливо мені просто «здалось» знову і знову.
Мама нам принесла одне вʼязане покривало, що вона знайшла на горищі.
Ніс та щоки Каті ставали дедалі червонішими, поки вона не вирішила натягти свої темні рукавички на ніжні руки, та не обгорнула свою голову ковдрою.
- Знаєш я подумала, а чому б нам не піти десь в ліс та прогулятись тільки в двох? - Я багатозначно подивилась на маму, що тепло вмостилася на вільному стільці біля нас.
- О,- Вона зі смішком поглянула на неї додавши голосу інтонації,- хороша ідея, гайда.
Вона залишила на своїх плечах покривало та почала йти в сторону лісу, потім озирнулась та гукнула до мене.
- Ти йдеш?- Вся така недоступна, горда та кумедна.
Я спокійно наздоганяла її, поки знову не підшпоталась під каменем, що більше не являвся моїм другом. Ми йшли довгою доріжкою по лісу, а я трималась за неї навіть цього не спитавшись, та і вона була не проти.
- Я сьогодні думала про тебе Дойно.
- Так Катерино? І що ви думали про мене?
- О Дойно Верінті вам це поки не потрібно знати.
- Катерино Батьківно ви зводите мене з розуму, де ж блукають ваші думки?
- Можливо вам колись вдасться вловити їх але коли, сама не знаю.- Вона подивилась на мене але я відразу відвела очей на природу. Мені безмежно подобались ці любʼязності.
Я вімкнула ліхтарик, бо як б зараз не було світло - дерева закривали світло (та й почало смеркати).
- Ми на місті. - вона з посмішкою протягнула руку до річки біля якої вчора сиділи.
Ми всілися біля старого дерева, поклавши ліхтарик на землю який освічував яскраву та здорову травичку, не як у місті - несправжню та фарбовану.
Ми дивились з нею довго на зорі поки мені не стало холодно і вона не запропонувала мені ковдру яка огортала тільки її. Сам той факт що я буду грітись поряд з нею напружував мене, я страхалась вбити це все, нашу атмосферу найбільше.
- Ти така холодна,- вона взяла мою руку в свої та почала натирати, в моєму животі зʼявились кольорові метелики що літали одне навколо другого, - Ти ж не проти?
- Ні ні, мені приємно і дуже, дякую. - Знову щось не те сказанула.
Вона посміхнулась мені знову своєю ідеально білою та теплою посмішкою. Я влипала на її губи з пірсингом які мені до болі хотілось скуштувати весь цей час, відчувала себе обкуреним торчком, я пʼяніла від неї так, що очі лізли до лоба.
- То я роблю тобі приємно? - вона знову подивилась на мене, потім на мої губи що розлилися в пʼяній посмішці.
- Так, ти робиш мені приємно. Дякую. - Знову Дойна сказала зайве слово. ( ЯК ЗАВЖДИ )
Потім вона ніжно взяла і другу мою руку в свою, подувши своїм теплом на неї.
- Мені приємно також робити тобі приємно.
- Дивно, чому ми про це говоримо? - Зупиняючи тему мовила я. Або мені здалось що я її зупиняю, сама не знаю.
- Бо про приємне неможливо не розмовляти, в тебе дуже гарна шкіра. - Вона ніжно провела пальцями по моїй смаглявій руці.
Мої щоки стали румʼяними, але вже не від холоду а від жару який охоплював мене щоразу коли я була з Катьою. Метелики почали кружляти ще більше видираючись на волю з мого живота.
Я намагалась відвести погляд, але вона його не відводила, я поглянула на ліс а потім знову на неї.
- Чому ти нервуєшся? Я погано на тебе впливаю. - Глузуючи з мене сказала Катя.
- Та це я нервуюсь? Це ти нервуєшся.- Перекидуючи стрілки сказала я.
- Ну це ж смішно, я бачу, як ти нервуєшся.- Вона дістала з кишені червоні Marlboro та підпалила продовжуючи дивитись на мене, потім втягнула дим та майстерно його видула, а я продовжувала влипати на неї.
- Будеш?
Опираючись головою на дерево своїм хвилястим темним волоссям, я грайливо глянула на неї придвигаючись ближче до неї. Я схопила її запʼястя в руці якого вона тримала цигарку та затяглась відчуваючи її погляд на моїх губах.
- Хочеш дещо спробувати? - Пролунало від Каті.
- Що спробувати? Я облизала нижню губу відчуваючи смак табаку у роті.
- Я зараз затягнусь і почну видувати дим тобі у рот, ти його затягнеш в себе і видуєш.
Поки я уявляла цю картину вона придвинулась зовсім близько до мене та прошепотіла «Ну як? Ти згідна?» її губи були зовсім близько до мого рота і я дивилась на них та починала вже важко дихати.
Вона затяглась, я почала відкривати рот втягнула та видула убік а вона все ще продовжувала пожирати мене поглядом. Не грайливим а серйозним, палющим не теплим і не холодним.
Табак вдарив мені в голову та я торкнулась її щоки посміхаючись, я була впевнена що її так само вдарило. Її щока видалась такою мʼякою та теплою такою ніжною такою солодкою. Потім вона торкнулась мого запʼястя яке торкалось її щоки, так ніжно так обережно та продовжила дивитись на мене.
- Знаєш, я завжди хотіла тебе торкнутись лиця.
- Ти робиш мені приємно.- Так тихо, майже пошепки сказала вона дивлячись на мої мокрі губи. Я вімкнулась у гру та вихопила цигарку з її руки, затим затяглась а вона відкрила рот, я ще ніколи не була так близько до когось, мені хотілось зробити їй приємно і бляха мені самій було дуже приємно бути близькою до неї я дмухнула в неї дим вона його відхопила і видула знову. Я стала ще ближчою до неї ніж тоді. Моя губа торкнулась її губи а вона моєї, вона важко видихнула та ніжно та повільно поцілувала мене, моє серце спочатку заповільнилось а потім почало калатати я поцілувала її це раз всмоктуючи одну губу, вона не могла відпрянути від моєї. Ми цілувались як хворі як жадібні вона була жадібною до мене а я - до неї. Мої вуха чули солодкі присмаки. Її губи були на смак як табак тільки вже з вишнею а інше - вона, її смак описати неможливо вона була на смак собою, такою справжньою, не тою хто тікає, а тою хто наздоганяє, тою хто жадає тою хто вміє любити і хто знає чого хоче. Вона торкнулась мого лиця своїми руками з обох боків відідвигаючи мої мʼякі волосся затим я сіла на неї а вона огорнула мої плечі, ми знову віддались почуттям тільки з часом ставало дихати все важче і важче з кожним разом я хотіла більшого і впевнена вона також. Я хотіла цілувати її вічність, відчувати її серцебиття щомиті відчувати її запах та смак завжди. Катерина цілувала та цілувала мене поки я не здалась і не почала цілувати її шию, о боже та шия була такою гарною, такою ніжною. Я почула важкий та тихий стогін з її боку поки вона не зупинила мене схопивши за голову та не прошепотіла на вухо.
- Ти точно хочеш цього? - Спитала вона в мене.
- Я дуже хочу тебе.- Ледве чути сказала я.
- Добре тоді давай роздягайся нахабко хутко!
- Ти хочеш щоб мої руки торкались твоїх потаємних місць?
- До болі хочу відчувати тепло твоїх пальців Дойно. Я дійсно хочу тебе також, можливо і сильніше ніж ти мене. Боже ти б знала як я залипала на тебе вчора. Ти знаєш яка ти сексі? Знаєш яка ти гарна?
- Я хочу тебе з того моменту як побачила тебе, хочу розмовляти з тобою та хочаб пересікатись з тобою на одній вулиці, мені достатньо дихати одним повітрям з тобою. Мені достатньо знати що ми з тобою зустрінемось і що ти знаєш хто я така.
В той момент Катя була такою теплою, такою ніжною і доброю і щасливою та захеканою навіть знаю від чого.
- Я хочу тебе поцілувати.
- Якщо ми зараз не зупинимось Дойно то наробимо дурниць про які можливо ти будеш жалкувати.
- Я ніколи не буду жалкувати що скористалась своїми і твоїми пальчиками у лісі під деревом. Я не забуду цю ніч ніколи.
- Думаю нам вже потрібно йти. - Катя зачекала поки я підіймуть на ноги, затим встала і склала плед квадратом, вручила мені ліхтарик і зачекала на мене.
Вона різко стала віддаленою, холодною, нерідною та незнайомою мені. Ми йшли порізнь додому.
YOU ARE READING
Та, що закохалась в Катерину
Romance🏳️🌈 Дівчина приїздить до бабусі з батьками на рік на дачу в Карпати та зустрічає її. Любов усього життя заради якої готова звернути гори та вбити будь кого але всесвіт вирішує зіграти з нею поганий жарт.