Темні сили

Частина 1

Події розгортаються після 9 сезону

Літо-чудова пора року яку полюбляють усі і чекають без виключення. Це прекрасний час сонячних і теплих днів,поїздок на відпочинки всією сім'єю або дружньою компанією,це теплі вечори,прогулянки по парку. Це той час коли безмежно радієш дощу,танцюєш під ним,а потім милуєшся чудовою райдугою,яка проявляється прямо в тебе над головою.

Літо-улюблена пора року кожного підлітка,відпочинок від школи на цілих три місяці. Літо люблять всі.

Літом починаєш вірити в магію та здійснення всіх мрій та бажань.Ця пора надихає людей створювати щось прекрасне.

Зеленоока блондинка на ім'я Наомі сиділа в затишному кафе, попиваючи запашну каву та читаючи улюблений роман.Дівчина не одразу помітила,що до неї за столик хтось підсів,вона б і не помітила якщо б не
-кхг...
Дівчина зацікавлено підняла голову,перед нею сидів м'язистий зеленоокий блондин,високого зросту,який пильно дивився прямо в очі.Від такого погляду для Наомі стало трохи лячно але вона все ж таки промовила

-Чим зобов'язана?
-Ви "Наомі"?
Дівчина незрозуміло подивилася на нього але відповіла
-Ем...Так я,щось трапилося?
-Ні,але може якщо ви негайно не підете зі мною!

Голос був настільки наполегливим,що не роздумуючи дівчина підвелася та попрямувала до виходу.Хлопець не відстававши пішов за нею.

Вийшовши на вулицю дівчина зловила невеличку паніку,адже може з нею щось трапиться,телефон розряджений,тай дзвонити нікому,друзів у неї немає.Тут з дверей виходить той самий хлопець який наказав їй іти за ним.Наомі стало цікаво як звуть юнака,вона вирішила все ж таки запитати як його звуть.

-А може ви скажете,хоча б ваше ім'я?
-Оу,так звісно вибачте я забувся представитися мене звуть Ллойд...Ллойд Гармадон.
-Приємно-дівчина протягла йому руку,яку хлопець прийняв та ніжно підніс до губ поцілувавши її.
-А можна запитання?-дівчина вирішила запитати куди є він її поведе адже на дворі,не світло.
-Так звісно-відповів Ллойд
-Куди ви мене видете,і що ще не сталося але може статися,якщо б я не пішла з вами?
-Вибачте що не розповів зразу,і давай на ти.
-Давай.
-Зараз приїдуть мої друзі і заведуть нас до нас додому,там вже сама побачиш.-повернувшись до дівчини розповідав хлопець.

Наомі відвернувши голову,прямувала далі за хлопцем,роздумуючи куди ж все-таки вони будуть робити в них дома.

Прийшовши до назначеного місця,як вона зрозуміла,стала чекати з Ллойдом на машину.Через 2 хвилинки під'їхала велика чорна машина,з якої вийшло 2 високих хлопця,один блондин з синіми очима а другий шатен з карими очима.Підійшовши до нас я злякалася адже на фоні них я була маленькою дівчинкою.

-Привіт друже!-привіталися вони до Ллойда.
-Привіт!-також з ними привітався хлопець.
Один з них повернув голову до мене та сказав
-А ти скоріж за все Наомі?
-Ааа,так...так,я Наомі !-швидко протараторила дівчина
-Тоді сідайте всі сідайте в машину.-відповів один з них,імен яких нажаль я ще не знаю.

Сівши в авто за заднє крісло разом з Ллойдом,вирушили в дорогу.Дорога була доволі довга їхали ми приблизно хвилин 25.
Приїхавши до їхнього дому,я ще більше розпереживалася.Виходячи з авто я побачила дуже багато сходів які вели в небо?Я вирішила запитати,бо кількість цих сходин мене не влаштовувала.

-Ми що будемо по цих сходинах підніматися?Тут ж їх більше 1000!
-Якщо бути точним то 1200,а так ні тут є ліфт.-відповів той блондин.
-Ліфт і де ж він?-не вірючи сказала я.
Один з хлопців натиснув на кнопку на тих сходах та до нас справді спустився ліфт.
-Справді ліфт?Я ще такого не бачила.-офігіши говорила дівчина.
-Все буває в перше.-посміхнувшись сказав шатен.