Вільний вогонь

1.Виживання

2222-рік
Гарена - сіті
                .   .   .   .
Світ не стоїть на місці, і цього на жаль ніхто не зупинить. Людство дійшло до продажу роботів для хатніх умов, роботи почали працювати, оберігати світ. І люди перестали бути потрібними, тепер вони як ті помийні миші, риються в смітниках, каналізаціях і в покинутих будинках. Але не всі люди жили в таких умовах, деякі дозволяли собі створити гру, назва якої була таємно прихована. Людям на телефон проходили повідомлення чи не проти вони зіграти в гру, виграш: гроші світу. Але там не було вказано що це за гра, що там потрібно робити, або ж скільки вона буде тривати. Людям було байдуже, вони потрапили на гачок. Гра почалася тільки тоді, коли в грі було 45 осіб, не більше і не менше, після чого їх помістили в літак , а з допомогою парашутів вони опинилися на таємному острові, коли люди приземлилися прийшли солдати з автоматами, вони наказали людям вбивати одне одного, а той хто виживе буде переможцем, на що люди відмовилися. Тоді один солдат взяв молоду дівчину і безжалісно прострелив її скроню.
- Правило перше! - Закричав один солдат.
- Або ти їх, або ми тебе - Додав другий солдат.
Пролунала серена, почувся постріл, люди розбіглись, гра почалася...
                 .  .  .  .
Пройшла година, серена знову залунала, але цього разу про закінчення гри. З 45 людей вижила одна дівчина, вона була вся в синяках і подряпинах, але вона вижила, вона перемогла. І все про, що вона попросила - це волю, пообіцявши, що ніколи й нікому не розкаже про це місце, на, що їй відмовили сказавши, що від сьогодні вона буде головна в грі і закінчити її заборонено. Але все ж таки вони не збрехали і ця дівчина отримала мільйон за кожне вбивство, ось стільки коштує життя людини, мільйон. Але ця дівчина згодом звивикла до такого життя, і їй стало не достатньо дивитися на швидку смерть старих і людей за сорок. Тому вона наказала забирати бездомних дітей, і дітей сирот. Вона забирала дітей, яким не менше восьми років і не більше десяти. Ця жінка дарувала їм освіту, теплий одяг, їжу, і вчила до п'ятнадцяти років вибирати кращу зброю і стріляти з неї. Коли тій чи іншій дитині виповнилося п'ятнадцять, її відправляли до того самого проклятого острова. Доводити, що вона варта грати далі. Але поміж цього острова були ще ігри наприклад командна битва, ця гра в якій дві команди по шість осіб б'ються один проти одного, або ж Королівська битва, це велика гра в якій збираються найсильніші гравці, можна вибирати Командний бій. І тільки з однієї гри дозволяється піти, це Ультиматум, тобі надають партнера і всього тридцять хвилин щоб вбити його, або він тебе. За кожну гру гравці получають монети, це всього п'ять процентів з життя людини, а інші дев'яносто п'ять получає директор цієї гри. Якщо хтось її бачив то по їхнім словам вона в червоному костюмі, з довгим чорним волоссям. Але за гроші які ми отримаємо мало, що можна купити одяг, нову зброю, і дуже рідко нам дозволяється купувати домашніх тварин, щоб не почуватися так самотньо. Так нам можна дружити і заводити стосунки, але ніхто не знає чи доживемо ми до завтра, тому щоб не було боляче ще й морально, краще за все бути одному. Що ж тепер перейдемо до знайомства зі мною. Мене звати Мока, просто Мока, прізвища я свого не знаю та все інше теж, але зате я знаю що сьогодні мені виповнилося п'ятнадцять і це означає, що сьогодні я повинна відправлятися на той проклятий острів, і довести, що гідна на життя, це так жалюгідно звучить і в одночас дуже страшно. І це я пишу в своєму щоденнику для того, щоб якщо я справді помру, мої подруги знали,що я їх дуже люблю.
Мока закрила зошит і була вже готова іти, як раптом в її кімнату увірвалась Кароліна, одна з подруг Моки, по її щоках текли сльози а сама дівчина тремтіла.
- Моко! - Закричала вона- Я не вірю що цей проклятий день настав,ти теж відправляєшся на острів, я так хвилююсь.
- Ви ж всі пройшли його і також всі лишилися живими, я вас теж не підведу, можеш не сумніватися - Усміхнувшись сказала дівчина - І невже ти думаєш що я програю? Я великий хакер, немає ще такого приладу, якого я не взломала, я також гарний гравець, невже ти думаєш що я так легко здамся? Дзуськи! Я маю для кого жити, для вас, ви сенс мого життя, тому не хвилюйся, ви всі пройшли це, тепер моя черга - З усмішкою сказала Мока
Короліна обняла її і подруги попрямували в низ до їхнього таємничого сховища, ніхто не знає як виглядає ця будівля зовні, але знають всі, що вона велетенська, якщо в ній поміщається літак, величезні кімнати для ігор, великі кімнати їдальної, медпункти та тисячі кімнат для гравців, тому так, будівля ця до біса велика. І нам не було проблемою знайти якусь покинуту кімнату і створити з неї наше секретне місце. Увійшовши в приміщення дівчина побачила всіх своїх подруг разом, це не часте видовище, але сьогодні можна і не здивуватися. Вони всі виглядали понурими і сумними.
- Ну, що ви народ, начебто на похоронах, все ж добре, я вам обіцяю, що вернусь - Сказала дівчина - А тепер вибачте, але часу в мене обмаль.
Мока простягнула руки:
- Ну ходіть сюди, обійму вас.
Дівчата обійнялися після чого попрощалися поглядами і Мока покинула кімнату.
...