Завжди

4

Вона сидить серед професорів і спостерігає за грою в квідич.
Раптом спалахує мантія професора Снейпа.
Всі і втой час і Лаура пробували погасити вогонь.
...
Ось всі вечеряють і раптом!
Професор Квірел:- Троль у коридорі Троль!!!- він це кричав так голосно ,що здавалось всі хто тут були є глухі. І втратив свідомість.
Мінерва:- Старости худчіш забирайте всіх хто з вашого факультету і по вітальням! Професори всі за мною!
І от ми всі біжимо до вбиральні бо звідти дочуваються звуки бійки і звуки явно злого троля.
І перед нами така картина,відомий Гаррі Поттер і його друзі біля троля ,який у відключці.
Мінерва:- Ви могли загинути,це нечуване везіння. Мінус 5 очків Грифіндеру,але вам Гаррі та Роне по 5 очків,За НЕЧУВАНЕ ВЕЗІННЯ.
Тут Лаура помітила,що Гаррі дуже щось пристально дивиться на професора Снейпа .Тут дівчина помітила ,що з ноги Северуса цівками стікала кров.
Помітивши,на собі погляд Гаррі ,він швидко прикрив мантією ногу.
Коли всі розійшлись,молода професорка швидким кроком пішла до кімнати ,щоб взяти хороше медичне зілля. Вхопивши його ,вона побігла до кабінету зіллєваріння.
Не стукавши ,різко відкрила двері здавалось вони зіскочити з петель.
Северус:-Що за нечуване хамство?!
Але в дівчини були інші плани ,вона вхопила його за руку і посадила за ближчу парту.
Северус:-Що відбувають?Професорко Лаура ви увірвались в мій кабінет чуть не знесли двері,а тепер мовчите?Може ви мене поясните?
Лаура:- Так звісно поясню,коли ваша нога загоїться.
Вона потягнула його мантію,яку він притуляв до ноги. Рана ще досі була ,а кров йшла цівкою.
Лаура:-Мені обробити чи ви самі?-показуючи на зілля ,яке весь час було в її руці.
Скоріше просто професор не зрозумів тому закляк,але Лаура сприйняла по іншому.
Лаура:-Значить обробляю я.
Вона взяла та відкоркувала зілля. І присіла для зручності навпроти,як не як ,а цей ряд був вузький .Воно полилось на ногу професора,потім акуратно протерла ваткою і піднялась на ноги. Результат не треба було чекати він був миттєвим. Регенерація пройшла успішно і безболісно.
Лаура:- Чесно я не знаю де ви так роздерли ногу,але це явно не випадковість .Не брешіть мені! Я хочу почути правду,мені здається деякі учні цим дуже зацікавились тай знають вони явно більше ніж я.
Северус:- В мене питання,я звісно дуже вдячний за допомогу,але хто ви така ,щоб я вам розказав все ,що тільки можна?
Лаура:- А ну і справді?Хто?Можливо колега по роботі?Якому явно не договорюють?...
Професор спокійно пояснив ситуацію школи.
Лаура:- То той кого не можна називати повернувся?!
Северус:- Так...
Вона немала слів ,щоб щось сказати.Чесно кажучи професорка надіялась на те,що він хочаб заткнеться чи який маленький знак подасть ,що вона не одно хто тут щось відчуває, коли сипала його питаннями.Можливо глибоко в душі надіялась на те ,що за неї переживатимуть,але здається камʼяна стіна не порушилася,а серце не почало топитись.
Тому їй лишалось покивати головою на знак розуміння і покинути кабінет. Її різко схопили за руку.
Лаура :-Ви ,щось хотіли сказати?
Снейп:-Ні! Тобто так! Зачекайте хвилинку.
І побіг в кладову.Виніс він звідти Амортенцію.Здається професор щось запідозрив.
Снейп:-Чим вона для вас пахне?- говорячи він відкривав корок з бутилька.
Лаура:- Я не впевнена... хм...шоколад,дощ?Ні ні скоріше земля після дощу! Доречі ,а для чого це вам?-вона дуже хвилювалась і хотіла почути відповідь.
Северус:- Для мене Амортенція пахне,як запах згорілого сірника,морське повітря,залізниця ,я б ще сказав квіткове поле та ваніль чи то льодяники лимонні? Чи вам це нічого не говорить?Бо якщо ні тоді я не розумію.
Повисло мовчання.
Лаура:- Я й не знаю ,що сказати чесно.
Снейп:- Я теж дуже здивований бо моя Амортенція завжди мала один і той самий запах. А тут таке різноманіття я б сказав.
Лаура:-Гаразд я скажу напряму,відтягувати і так нікуди.Так ти мені сподобався і навіть дуже симпатичний ти.Тож хоч ми і знайомі недуже довго, але так я щось до тебе відчуваю.Я не можу це пояснити. Я зрозумію,якщо ти захочеш це все припинити.Вибач я знову зірвалася на ти.
Я думала після того випадку ти не захочеш зі мною спілкуватися,але зрозумійте я теж не спеціально в голову до вас проникла.
Професор просто підійшов і обняв.Вона ж того не очікувала тож її обійми були якісь дуже невпевнені та слабкі.