Завжди

7

Гаррі:- Професоре ми маємо для вас інформацію!
Локард:- Так невідкладна справа-він говорив ці слова пакуючи валізи.-Мушу їхати.
Рон:- Аякже моя сестра?!
Локард:- Так дуже дуже прикро.
...
В туалеті:
Мірта:- Хто тут?О Гаррі ти ,щось хотів?
Гаррі:- Спитати ,як ти померла?
Мірта:- Оуууу жахливо ,це сталося у цій кабінці.Я тут плакала бо Олів Горнбі глузувала з моїх окулярів.І поки я плакала хтось зайшов.
Гаррі:-І хо ж зайшов?
Мірта:-Не знаю ,я була зайнята хм! Він говорив якоюсь кумедною мовою,я зрозуміла ,що то хлопець і відкрила двері сказати ,Щоб він забирався! І померла.Памʼятаю,що побачила пару жовтих очей біля того умивальника і все.
Хлопець схилився до крану ,щоб розглядіти ,що там вицарапано.
Тим часом Лаура прийняла облік Кінлі і пішла шукати Гаррі і Рона бо ,щось ну дуже за них переживала.
Гаррі:-Ось воно,Роне мабуть це вхід до таємної кімнати.
Кінлі:-Всім привіт!
Рон:-Ааа
Локард:-Ааааа
Гарі:-Кінлі це ти?
Кінлі:- Та я якраз вас шукала,а потім згадала нашу розмову і зрозуміла , що знайду вас тут.
Рон:-Скажи щось Гаррі перселмовою.
І він ,щось таки сказав ,але що ніхто не зрозумів.
І умивальник почав рухатись і зʼявилась там дира в землі.
Локард:- О то все? Я можу звідси йти?
Кінлі(☁️) :- Ооо а перед Лаурою дорослою робив з себе супермена!Хм придурок,це обурює.
Кінлі:-Ні ні ні ви зайдете в таємну кімнату перший.- і штовхнула його туди- Хлопці можете не дякувати.
Гаррі:- Молодець,сміливо.
Локард:-АААаааааа -що глибше він падав то тихіше було його чути.
Мірта:- О гарі ,якщо загинеш можеш залишатись у мому туалеті.
Гаррі:- О ем дякую Мірто.
І ми всі дружно стрибнули у яму.
Посадка не була мʼякою.
Кінлі:- У всіх палички напоготові?Оууу тут кістки повсюди фіу .
Гаррі:-Як щось ворухнеться заплющуйте очі.
Попереду Гаррі за ним Рон далі Локар і в кінці Кінлі,це так ,щоб Локард не втік.
Рон:-Що це?
Кінлі:-Схоже на зміїну шкіру.
Рон:-Господи,ця зміюка метрів двадцять завдовжки,чи більше.
Локард впав безтямно.А потім різко піднявся та вихопив паличку Рона.
Локар:-Кінець вашій історії хлопці і ти мале дівчисько,але про неї всі знатимуть,як я не встиг врятувати дівчинку,а ви троє збожеволіли побачивши її скалічене тіло.Ви перший містере Поттер.
Закляття професора відбилось від стіни та попало в нього самого і тепер він справді лежав без тями. Через нього щей стався обвал.
Кінлі:-Роне ,як ти там?
Рон:-Цілий!
Гаррі та Кінлі були по іншу сторону завалу.
Локард:-Добрий день ти хто?
Рон:-Рон Візлі
Локард:- А я хто?
Рон:-Локард сам собі стер памʼять!
Локард:-Що за дивна місцина ти тут живеш?
Рон:- Ні.
Локард:- Справ..-Рон його вирубив це було чути по звуку.
Гаррі:-Будь там ми йдемо шукати Джинні.
Кінлі:-Я буду йти позаду для підстраховки,навіть якщо там хтось буде він не знатиме про мене.Я твій рятівний жилет рахуй.
Гаррі:-Хороша ідея.
Він щось сказав перселмовою і відкрились двері чи то люк?
Гаррі спускався,а Кінлі залишилась на горі і зачаїлася біля дверей.
Джинні і записник лежали посеред цього холу.
Гаррі:-О Джинні прокинься ,встань.
?:-Вона не встане.
Гаррі:-Том?Том Редл?Чому ти кажеш ,що вона не встане,невже вона...
Том :- Ні вона жива. Ледь,ледь.
Гаррі:- Ти привид ?
Том:-Спогад.Залишений щоденником на п'ятдесять років.
Гаррі:- Томе віддай паличку!
Том:- Вона тобі не потрібна.Саме Джинні Візлі відчинила таємну кімнату.Це Джинні нацькували Василіска на всіх теперішніх жертв і писала послання на стінах теж вона.
Гаррі:-Ні не може бути,але чому вона це робила?
Том:-Бо я їй звелів.Як бачиш я вмію переконувати ,вона була наче в трансі .Згодом влада щоденника почала її лякати і вона його викинула і знайшов його ніхто інший ,як ти.З тим ким я так хотів зустрітися.
Гаррі:-Чому ти хотів зі мною зустрітись?
Том:-Бо знав ,що мушу з тобою поговорити. От і показав,як зловив того бовдура Гаґріда.
Гаррі:-Він мій друг,а ти його підставив!
Том:-Тільки Дамблдор мені не вірив,але не всі решта.
Й надалі Том розказував свою історію, а Кінлі лише більше переконувалось,що Том це те від чого вона так оберігала Гаррі.Вона вже раз припустилась помилки з філософським каменем,але зараз вона тут і зможе допомогти.
Том:-Волдеморт це моє теперішнє,минуле і майбутнє.-після цих слів Кінлі ,як вдарили током.
Гаррі:-Ти спадкоємець Слизирену !Ти Волондеморт!
Фенікс пролетів над Гаррі та кинув йому капелюха.
Том почав ,щось говорити перселмовою.
В статуї відкрився рот з якого виповзла Василіск.
Том:-Перселмова тебе не врятує Поттер змій підвладний мені.
Тут Кінлі вже вилізла з своєї схованки.
Том:-А ти ще хто?Неслухняне дівчисько!
Василіск спершу розберись з нею ,а вже потім з Поттером.
Гаррі:-Кінлі біжи!
Том:- Хм Кінлі ти чи ні?Магією від тебе і брехнею попахує.
Лаурі довелось повернути свою попередню форму.
Гаррі:-Професорко Аддерлі?Що ,як ви тут?!
Лаура:-Гаррі в капелюсі підказка ,коли зрозумієш прибіжиш сюди ,я їх затримаю.
Том:-Без палички?
Паличка професорки була зламаною.
Лаура:-Спорим?
Том:-Попробуй.
Василіск летів просто на Лауру.
Її очі заблистіли та змінили колір: