26.03.2023
Сан та Уйон прокидаються у кузові машини, де стіни з мішків різнокольорових. Вибравшись нагору вони бачать за «штурвалом» Йосана, свого друга. Вони всі вдягнені у лахміття, ніби настав кінець світу та треба виживати. А навколо них помаранчева пустеля з рожевим заходом сонця. Бачать якесь поселення вдалині. Цікавість їх більша, ніж бажання тікати. Йосан привіз їх до поселення в пустелі, у всіх закриті обличчя, тільки очі, щоб бачити. Глиняні будинки в один ярус. Їх тягнуть кудись. Вже настав і темний вечір. Їх привели до багаття, розв'язали руки та сказали танцювати. Навколо радісно кричить плем'я. Йосан перекладає те, що вони їм кажуть. На мить миготить згадка про їхнє роздягання, після чого Сан та Уйон починають бадьоро танцювати. Плем'я радіє та попутно поливає їх алкоголем. Один з них підходить до Уйона та зриває «сорочку». Намагається прикритись. Але продовжує танцювати під ритми барабану. По закінченню святкування Йосан хапає їх та відводить у якийсь будинок. Пояснює , що тут відбувається та дає Уйону іншу кофтину. Плем'я продовжує ззовні святкувати. Йосан каже, що він тут за головного в них. Каже їм поспати у цій глиняній халабуді. Йосан виходить. Дверей тут нема, лише отвір під них. Та й це не житло, а якийсь малесенький квадратик стін. Підлоги нема, той самий пісок, що й на вулиці. Холодно. Іншого виходу нема, бо з поселення тепер не втечеш. Вони лягають спати та обіймають одне одного, щоб не було так морозно. Довго не можуть заснути, говорять між собою про щось. Прокидаються рано вранці від того, що їх облили водою якісь дівчата-підлітки. На них прилип пісок через вилитий на їхні тіла алкоголь вчора. Обтрусилися та вийшли на вулицю – сонце тільки починало з'являтись. Холодно, в пустелі зараз зовсім не теплю, а вони ще й мокрі, холодною водою облили. Вони шукають Йосана по іншим домівкам. Вони не сильно кращі за їхню: трохи більші, підлоги нема, проте є щось подібне на ліжко з сухої трави та якась ганчірка замість ковдри; щось подібне на двері з кількох дерев'яних крихких плит. Все ж знаходять Йосана, що вже працює, коли всі люди ще сплять: копає якусь яму. Йосан серйозний, відповідальний, працьовитий. Працює в поселенні більше за всіх, щоб його мешканцям було краще. Він розповідає старим друзям про місце та жителів. А потім кидає у яму щось та закопує її. Сан та Уйон трусяться від холоду. Йосан каже їм піти до нього. Його дім такий самий, як і у інших, місцями навіть гірший, але в нього є стіл, за яким він працює та декілька інструментів, що належать лише йому. Всі інші інструменти та запаси спільні. Йосан каже, щоб поки що ті пожили в нього. Дає їм шмаття тканини, щоб загорнутися в нього. Уйон та Сан так і роблять. Йосан знайомить їх з частиною населення, яке ще спить, розповідає про деяких важливих осіб та місця, що можна та не можна робити. Не гарне місце, зовсім.
