25.03.2023
Уйон йде по давньогрецьким вуличкам у хітоні та гіматії. Темно через грозові хмари, але самої грози нема. Він підійшов до головної площі та знов бачить будівництво масивної темної статуї двох велетнів. Задивляється. Та раптом його хтось штурхає у плече, випадково. Уйон повертається та бачить Йосана, що його не побачив та не впізнав. Стоїть спиною до нього. Уйон кличе його ім'я та торкається плеча, а той на нього з переляку замахується. Сміються. Йдуть геть з площі та про щось розмовляють. На якийсь момент Уйону здається, що одна з мідних фігур поворухнулась. Він зупиняється та записує це у свій щоденник (звичка через погану пам'ять). Але все ж здалось. Вони в домі у Юнхо, а він сам по справах відійшов. Повертається лише ввечері. Балакають, культурно відпочивають, читають книжки. Уйон випадково бовкнув, що йому здалось, що нова статуя на площі рухалась. Всі почали сміятися. Вони засинають у нього ж. На наступний день по площі йде Юнхо та бачить, що жодної зі споруд нема на їх місці. Їх знести не могли так швидко та й без жодного сліду. Але жодна людина не в шоці, наче нічого не змінилося. Юнхо питає чого, але кожен каже, що статуя як була, так і залишається на своєму місці. Будівельники ніби щось будують, але для Юнхо вони лише б'ють по повітрю кувалдами. Юнхо йде додому, будить Уйона та Йосана та кличе їх на те місце. Уйон в шоці, а Йосан не розуміє, чого ті так дивуються, статуя ж на місці. «Мабуть, це прокляття фамілії Чон» - припускає Йосан, та продовжує слухати здивовані здогадки друзів. Уйон записує кожне слово з переказу слів оточуючих з уст Юнхо. Йосан пропонує сходити до ворожки: «а якщо справді прокляття фамілії Чон?»
