Під час мого понурення у свої думми, я наперекір забула, що біля мене, поруч, сидить юнак, який вже друге літо міцно сидить у моїх мрійливих фантазіях та закоханому серці.
Його звуть Хан Джисон, а я, Лі Соррі, закохана у нього, вже який рік поспі...
Червнева, темна і зоряна ніч. У цьому небі так багато зірок, наче хтось розсипав баночку блискіток, і вони вкарбувались у темне полотно, вимальовуючи на ньому нікому не знані фігури. Вітер теплий, наче недалеко палає вогнище, і ти лицем відчуваєш жар. Пахне літом, різними видами польових квітів, та недавно розквітнувшої липи, над якою вдень гучно працювали бджілки. Ця ніч віє спокоєм, наче у дитинсві біля мами, яка ніжно тебе обіймає і цілує в потилицю, мило розповідаючи тобі щось перед сном. Сьогоднішня ніч особливо гарна та інтимна, вона така ж особиста, як мої самі дорогоцінні спогади з дитинства. Під час мого понурення у свої думми, я наперекір забула, що біля мене, поруч, сидить юнак, який вже друге літо міцно сидить у моїх мрійливих фантазіях та закоханому серці. Ми сидимо десь на околиці села, у якому обоє мешкаємо все життя. Ми сидимо на власних кофтах, адже на свіжій і вогкій нічній землі краще не просижувати свій зад.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
У нього в руках гитара, яку він любить не менше музики, яку обожнює писати у вільний від школи та господарства час. Він одягнений у велику футболку з надписом "Nirvana" , та в легкі сірі спортивні штани, у нього на потилиці біла панамка, а під задом його спортивна кофтина, яка вже давно забруднилась об грунт, та пофарбувалась у зелений колір від польової трави. Його образ звичайний, але такий домашній, побутовий, рідний...
Дивлячись на його задоволене лице, коли він стрункими та трішки шорсткими пальцями грає на гитарі, подивляючись на мене, своїми великими та милими очима, я ледве стримувала бажання розцілувати його пухкі білчачі щічки. Я хочу закричати від передозування милоти, у цьому юнаку. Його звуть Хан Джисон, а я, Лі Соррі, закохана у нього, вже який рік поспіль, і досі не можу наважитись зізнатись йому в своїх гарячих та таких щирих почуттях. Сподіваюсь, я наберусь відваги та скажу йому це колись, а поки, я буду спокійно сидіти поруч, та насолоджуватись теперішнім, забуваючи час від часу про думки та плани на своє майбутнє. А зараз я дякую світу, що я маю змогу сидіти поруч з ним, і дихати на повні груди, дивлячись на прекрасне зоряне небо, та слухаючи найкращу та найулюбленішу музику, яку грає для мене моє кохання. Усі мої думки перервав солодкий і тихий голос, який перестав наспівувати свою авторську пісню:
