Sanguis Vita Est

5. Інтенсивність та чесність

Опівнічне чорне небо над головою було безпросвітним, за винятком випадкового мерехтіння сміливої зірки, яка боролася з темрявою небосхилу, аби бути поміченою. Молодий місяць загубився в небі, а дерева внизу зловісно стогнали під вересневим вітром, їхнє гілля хиталося з боку в бік у хаотичному порядку. Немов шалені хвилі, що б'ються об скелю.

Дві тіні рухалися в темряві під навісом, тихо, непомітно. Вони були живі. Вивчали життя лісу навколо, прислухалися, чекали, здавалося, на щось.

— Не треба нам морочитися з цим мотлохом, — прорізав нічну тишу різкий, гавкаючий голос. Власник голосу, найбільша тінь, різко зупинився. Компаньйон теж зупинився, повільно повертаючись до нього обличчям.

— Знаємо, — запевнила друга тінь, притулившись до найближчого дерева й вивчаючи темну галявину, на якій вони зупинилися. — Ти був там і знаєш не гірше за мене, що бути надмірно впевненим — нерозважливо. Сам Темний Лорд упав через такі помилки, а ми ж будемо набагато мудрішими.

Перша тінь нетерпляче буркнула й склала брудні волохаті руки на м'язистих грудях, також вдивляючись в улоговину; золоті тваринні очі помічали рух далеко вдалині, куди не міг сягнути погляд товариша. Золоті кулі світилися в темряві, і друга постать відвернулася, збентежена цим явищем. Було не зовсім комфортно з Фенріром Ґрейбеком (прим. ред.: один із гавриків, що мучив Драко у першому розділі; вирішила написати приміточку, бо сама ледве згадала ಥ_ಥ ), незважаючи на їхнє малоймовірне партнерство.

Тиша, що запала, була недовгою, бо різкий порив вітру промайнув галявиною й приніс із собою звук прибуття інших. Сіра спина й менша тінь вийшли на галявину, але тримали свої тіла напруженими, побоюючись зради. У ці дні не можна бути надто обережним. У міністерстві діяли нові правила, а новий міністр, Шеклболт, був набагато кращим за трьох своїх попередників, і будь-яку підпільну справу міг саботувати (прим. ред.: "саботувати" – викликати певні ускладнення) шпигун, який перебував у міністерстві.

Менша тінь терпляче дивилася на свого більшого напарника, чекаючи, що той пояснить, чи є ці новоприбулі тими, за кого себе видають.

— Вони всі чисті, ніяких зловмисників, наскільки знаю, — пояснив Ґрейбек і зробив останній крок назустріч новоприбулим. — Ви запізнилися, — грубо сказав він.