Sanguis Vita Est

3. Наслідки лицарства

примітки від автора:

Нещодавно я зробив музичне відео-трейлер по Гаррі/Драко для цієї історії. Будь ласка, подивіться, якщо маєте 3 хвилини: http://www.youtube.com/watch?v=6-NY7zEsUU8
Якщо хтось із вас знайде час для перегляду, я буду дуже радий.

Коли Гаррі по спіралі повернувся зі свого блаженно тихого забуття й туман екстазу нарешті розвіявся, першою зв'язаною думкою було те, що передня частина штанів була вологою й липкою. У кімнаті було тихо-тихо, якщо не враховувати потріскування вогню. Пекельний клубок у горлі вщух, тіло все ще відчувалося слабким і тремтіло, але, принаймні, тепер хоча б міг ясно мислити.

А потім, нарешті, прийшло розуміння, що ці трохи теплі руки все ще тримають його. Очі ґрифіндорця затремтіли, але, все ж, сфокусувалися на обличчі Мелфоя, яке знаходилося небезпечно близько до його власного. Блондин пильно дивився, майже вивчаючи партнера. На губах запеклася смужка крові, що так разюче виділялася на тлі блідої шкіри. Досі бліда, але набагато здоровіша. Чорнуваті вени зникли, перетворившись на блідо-блакитні, ледь помітні зблизька, очі були насиченого, сяючого сірого кольору, коли вивчали Гаррі. Навіть губи набули м'якого рожевого відтінку.

«Моя кров справді врятувала його», — подумав брюнет, злегка червоніючи від їхньої близькості й відчуття дихання Драко на своїй шкірі.

І тут його осяяло. Принизливі звуки, які відлунювали у вухах. Власні ганебні крики пристрасті. Він благав Мелфоя вкусити його! Корчився в обіймах слизеринця й штовхався в його руку, як розпусна шльондра. Він кінчав у штани — на очах у Снейпа!

Усе тіло рвалося до втечі, до люті, до крику, але розслаблення, викликане зіллям, затримало його досить надовго, щоб Драко встиг передбачити вибух.

— Ти втратив багато крові, Поттере, не роби дурниць, бо знепритомнієш, — попередив блондин, перш ніж підняти його так легко, наче партнер був із пір'я. Юнак роздратовано зашипів, коли Драко переніс і поклав його на великий диван. — Северус може дати кровоспинне зілля, але ти все одно будеш слабким і відчуватимеш запаморочення після того, як віддав мені стільки.

— Дійсно, — відказав професор з іншого кінця кімнати, де перебирав свої запаси зілля. Він виглядав збентеженим тим, що сталося, навіть трохи відштовхнутим, і щосили намагався відсторонитися від хлопців. Гаррі був вдячний за це, але було б набагато краще, якби вчитель не побачив, що він прийшов у одних трусах. Від цього аж шлунок скрутило. — Треба буде скласти такий графік, щоб містер Мелфой більше не потрапляв у такий жахливий стан. Набагато краще приймати невеликі дози регулярно, ніж великі, коли він на межі голодної смерті...