Я вірю в те,що ти живий

Розділ 1

Дазай сидів на дивані і йому зателефонувала мати Чуї,хлопець був шокований від цієї події так,як ця жінка м'яко кажучи недолюблювала Дазая вона була проти їхнього спілкування і якби її воля вона б заборонила Чуї бачитися з ним але мабуть не доля.

Осаму взяв слухавку жінка почала говорити перша:

–Через тебе мій син тепер у лікарні

–Що?!Що сталося?Що з Чуєю? З ним все добре?У якій він лікарні?–серце Дазая почало битися сильніше він переживав за свого коханого

–Це ти винен

–Ви можете мені щось сказати,що я зробив ?

–Він потрапив в аварію

–Що цього не може бути?!Що з ним зараз?!

–Він мертвий – з того боку телефону почулися схлипи, а потім і гудки.

На очах Дазая з'явилися сльози він не розумів як жити і що тепер робити почувши це Мисоко з кухні вона одразу ж  прибігла до сина.Вона сіла біля нього.

Мисако Дадзай-мати Дазая

–Осаму,що сталося?–схвильовано запитала кароока жінка

Шатен підняв на неї погляд його були всі в сльозах і виглядав він дуже засмучений.

–Мати він помер...–схлипуючи сказав він

Жінка не розуміла про кого йде мова, але припускала:

–Ти зараз про Чую? - Вирішила запитати Мисако

Осаму лише кивнув і знову опустив погляд.

–Почекай це тобі хто сказав? Амі?

Накахара Амі-мати Чуї

–Мг..

–Може вона збрехала?Вона могла б так зробити ти ж знаєш, що вона... тебе недолюблює

–Не думаю,що вона на таке здатна йдеться ж про смерть про таке брехати не можна

–Твоя правда, але треба вірити в краще–витираючи сльози шатена говорила вона

–Якби я тільки знав,що його не стане я би сказав йому,що я... закоханий у нього,вже дуже дано але...очевидно не доля

–Ти в нього був закоханий?!

–Я і зараз його люблю хоч він і... мертий але мої почуття не остигли.. я не хочу вірити що його нема...

–Синку,все буде добре не переживай

– Невже я его більше ніколи не побачу...Не побачу його посмішки, ластовиння, його небесно блакитні очі та каремельно-руде волосся

Жінка лише зітхнула

–Мамо,скажи,що це вся брехня, страшний сон

–Нажаль ні.Осаму йди поспи може стане краще

Дазай пішов у свою кімнату і побачив точилку."А якщо дістати з неї лезо і спробувати...." подумав хлопець.Дазай  ніколи б навіть не подумав про таке, але біль треба якось заглушити.Він дістав це лезо і почав водити ним по зап'ястя з кожним разом все сильніше і чим сильніше він проводив цим лезом по руці, тим більше крові було.Це трохи допомогло,після він пішов у ванну,щоб обробити порізи благо мати пішла на роботу так що Дазай нікого не міг налякати своєю окровавленою рукою.Він перемотав її і пішов у зал він сидів на дивані думав про Чую як йому було добре з ним.

Сидячи на дивані до Дазаю, прийшла "геніальна" ідея.Він приготував все, що потрібно і вже був готовий здійснити задумане як до будинку заходить Мисако і бачить таку картину: її син стоїть на стільці біля люстри тримаючи в руках петлю.

–О-Осаму ти що надумав?!Злазь давай

–Мам,я так більше не можу

–Осаму,люди приходять і йдуть зрозумій це

–Ти так говориш тому що ти не втрала дорогу тобі людину

Ці слова ніби ніж у серце встроми у жінки на очах з'явилися сльози

–Це не так

–А як?

–Коли тобі було три місяці твій батько помер,теж потрапив в авто катастрофу..Я як і ти хотіла покінчити з собою але я не могла залишити тебе сиротою та продовжила жити намагалася чимось себе зайняти я досі не можу забути Міко..я все ще його люблю–Мисако впала на підлогу по її щоках потикли сльози

Міко Дадзай-батько Осаму

–Я-я не знав і вибач що примусив тебе згадати про нього–Дазай зліз із стільця і підбіг до матері, прибігши до Осамк, приобняв матір і почав її заспокоювати.

–Осаму,пообіцяй мені, що ти нічого не зробиш собою

–Я постараюся...

–Ми разом з усім упораємося,гаразд?

–Гаразд

**************************************

Через тиждень Чую поховали,а через рік його батьки переїхали в інше місто.
_________________________________________
Що за скло?Поки писала мало не розплакалася,але хочу вам по секрету сказати, що з Чуєю все добре.

Дякую всім тим хто прочитав<3