Я вірю в те,що ти живий

Розділ 2

З дня смерті Чуї минуло вісім років.

Це був теплий сонячний день Осаму лежав у квати йому в очі світило соні, але хлопець ставати не дуже хоче.На його телефон надійшло повідомлення про те, що сьогодні рівно вісім років як немає Чуї.Хлопцю довелося встати.

Він пішов ванну вмився,прийняв душ і почистив зуби,потім він пішов на кухню зробив собі каву та омлет поснідавши хлопець змінив свої бинти, оскільки забув зробити це до сніданку. Ці бинти були у нього на шиї,на руках і на ноган.Він постійно був із ними.Його друзі та знайомство навіть його дуже близькі люди не знали чому він їх намотує на своє тіло.Зробивши справу,хлопець одягнув чорну фудболку і такіж чорні шорти взявши свою сумку в якій був ноудбук гроші і навушники хлопець вийшов на вулицю.

Хлопець попрямував у квіткову лавку щоб купити квіти.Він туди заходів раз на рік–23 серпня.Саме в цей день Дазаю повідомили, що Чуя помер.Зайшовши в магазині, дівчина-конультантка запитала його:

–Вам як завжди білі троянди?

–Так..

Дівчина почала збрати букет із білих троянд.

–Можна у вас дещо запитати?

–Ну питайте

–Чому ви вже восьмий рік заходите до нашого магазину саме 23 серпня?

–Вибачте, але це особисте

–Хорошо,ось тримайте ваші квіти–вона дала квіти покупцеві і той пішов

Хлопець вийшов з магазину і направив на кладовище,через 30 хвилин він уже був на місці і стояв біля могили.Надгроб'я було невелике біля нього не було квітів на ньому було написане ім'я та роки життя.Хлопцеві якому належала це надгроб'я  було 15 років, коли він помер.Це могила—Чуї.Дазай поклав квіти і спершись про надгоб'я почав говорити:

–Ти колись мені казав...що тобі подобаються білі троянди.Я хотів їх приносити тобі але не сюди.Знав би ти як я жалкую що не розповів тобі про свої почуття...як я хочу тебе побачити..побачити твою чарівну посмішку почути твій голос,і сміх–по щоках хлопця покотилися сльози він продовжив–Чу а пам'ятаєш як я вперше прийшов до тебе додому і на мене накинувся твій пес.Я так злякався що аж розплакався а тільки сміявся з мене але врятував мене від пса.Після цього випадку ти при будь-якому зручному моменті намагався посміятися з мене.–куточки рота Осаму піднялися–Чуя,як же я хочу до тебе але скільки б я не намагався у мене не виходить.Якби був живим і я займався таким ти б спочатку на мене лаяв,а потім і зовсім накинув на мене свою собаку ха-ха-ха.Знаєш мене завжди мучило питання:《Чому ти помер?Чому не я?》але відповіді на нього я ще знайшов.—Посидівши ще кілька годин Дазай попрощався і пішов.

Йдучи додому Дазай вирішив зайти у своє улюблене кафе трохи попрацювати, а що дарма ноудбук брав.Зайшовши в кафе народу було як завжди багато, але при цьому в кафе було тихо. Осаму побачив єдиний вільний стіл, тому, сівши його, він дістав ноутбук з сумки та замовив собі зелений чай і почав працювати.У кафе увійшов якийсь хлопець Дазай не надав цьому якоїсь особливої уваги тому що в це кафе заходить багато людей.Хлопець пішов до столу за яким сидів Дазай, бо всі зайняті і почав говорити:

–Вибачте,будь ласка за занепокоєння -мило усміхнувшись сказав хлопець.Цей голос здався Дазаю дуже знайомим тому він підняв погляд і....
_________________________________________
Ось така я хитрожопа ха-ха,що ви мені зробите?