Я впала на ліжко. Просто переді мною на білій стіні висіла картина. На ній я зобразила Андріївську церкву. Близько двох років минуло від того часу. Нам було по п'ятнадцять. Я ще й досі кохаю Його. Не зустрічала людини, кращої за Нього. Я просто тону в Його очах кольору моря. Цікаво, скільки ще я мовчатиму про своє кохання? Я боюся, що Він до мене байдужий.
Увечері, вже майже засинаючи, я вирішила, що...
Я запрошу Його додому. Просто на чай.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Міст, що з'єднує душі
RomanceТи зараз читатимеш психологічну новелу. Для мене вона є ще й фантастичною, адже такого кохання, як Ти зустрінеш тут, для мене не існує. Я щиро бажаю Тобі, щоб для Тебе воно не лише існувало, а щоб було невід'ємною частиною твого життя.
