З того часу я часто приходив до Неї. Ми готувалися до контрольних, читали разом книги, прибирали у Її кімнаті, лежали поруч у ліжку. Ми годинами пестили одне одного, цілувалися, пошепки розмовляли про життя. Аж доки не витримували і починали роздягатися. Якщо чесно, я не надто хотів цього. Точніше, тіло хотіло, але мозок прагнув контролювати мої вчинки. Мені подобалася Яна, подобався час з Нею, але я не хотів зіпсувати Дівчину, зробити з ніжної й гарної принцеси повію. Бо ми кохаємо один одного не через статевий акт, а за духовні цінності. Вона, мабуть, не розуміла мого небажання, та й я не намагався Їй усе пояснити. Я боявся, що через мене Яна втратить свою істинну, внутрішню красу.
Якось ми лежали у ліжку у напівтемній кімнаті. Яна була на диво сумною та серйозною. Куйовдячи мені волосся, вона задумливо і в той час натхненно проказала:
- Я кохатиму тебе завжди, навіть коли буду на небі.
Спершу я хотів пожартувати, але Її тон настільки вразив мене, що я просто повторив Її фразу: '
- І я кохатиму тебе завжди, навіть коли буду на небі.
Вона сумно посміхнулася. І раптом я дещо згадав:
- Послухай, Яно, я маю для тебе сумну новину.
Очі Дівчини налякано розширились.
- Ні, кохана, це не те, про що ти думаєш. Розумієш, ми з родиною їдемо на місяць до Німеччини. Моя мати вважає, що ситуація може загостритись.
Яна уважно подивилася на мене своїми сірими очима. Я побачив, як вони наповнюються слізьми. Ненавиджу, коли Вона плаче. Бо мені хочеться плакати також. Я відвернувся. Яна переборола себе і, посміхаючись, сказала:
- Щасти тобі!
- Дякую!
Останній тиждень Вона не виказувала свого суму. Навіть не плакала при прощанні. Востаннє обійнявши Її, я сів у вагон, де на мене вже чекали мати з братом. Поїзд рушив.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Міст, що з'єднує душі
Любовные романыТи зараз читатимеш психологічну новелу. Для мене вона є ще й фантастичною, адже такого кохання, як Ти зустрінеш тут, для мене не існує. Я щиро бажаю Тобі, щоб для Тебе воно не лише існувало, а щоб було невід'ємною частиною твого життя.
