Давня ворожнеча

Пролог

Іноді треба щось кардинально змінювати у світі, щоб вижити...

"Є така теорія: існує багато інших різних світів зі своїми правилами. Вони ніколи не перетинаються. І звісно, що всі існуючі істоти думали, як і я, що одні в дуже великій галактиці, навіть не здогадуючись, що є й інші, бо просто не хотіли вірити в таке. Та й кому воно треба, можна ж спокійно жити й без цього. Ворогів і в нашому світі достатньо. Навіщо забивати голову непотребом? Але, на жаль, ніх.." — серце шалено закалатало. З моєї руки випала ручка та покотилася в сторону наплічника. Мене всю трясе. Тільки-но доволі гучне гарчання пролунало. Раніше можна було б подумати, що то все погода. Просто гроза починається. Але зараз не той час.

Очима я знайшла свій блокнот, який декілька хвилин тому з'їхав з колін, бо перестала його тримати, як і ручку. Треба знову заспокоїтися. Писання мені в цьому допоможе. Тільки для початку треба трохи попити. У моєму рюкзаці начебто ще повинна бути вода. Я підходжу до своїх речей, які зібрала, коли оголосили тривогу по всім країнам, та дивлюся навколо. Прямо зараз знаходжуся в захованому місці з багатьма іншими людьми. Тут темно, моторошно. Але на даний момент це краще, ніж сидіти у своїх домівках або на вулиці. Хоча недовго ми ще тут будемо. Вони скоро прийдуть. Упевнена, бо гарчання все голосніше стають. Дні тиші закінчилися.

— Вони вже зовсім близько, — каже тремтливим голосом дівчина, яка сидить у кутку та стискає руку хлопця біля неї.

Бічним зором бачу, що хтось вийшов зі свого місця і почав привертати до себе увагу, тому обертаюся. Перед нами всіма стоїть немолодий чоловік, але дуже сильний і фізично, і психічно. Один із головних тут.

— Усі ми прекрасно розуміємо, що скоро буде, — втомлено видихає він, крутячи на пальці перстень. Нервує. — Тому краще підготуватися до їхнього приходу. Кожен знайдіть те, чим зможете захищати себе якийсь час.

Десь хвилину багато людей просто мовчки стояли, дивлячись на чоловіка. Я ж простягнула руку в рюкзак та витягнула пляшку води. Знайти те, чим зможемо себе захищати. Я навіть не знаю, чи допоможе найсильніша зброя проти тих створінь. А що ж говорити про те, що ми знайдемо? Та і, думаю, вже через декілька годин тут буде кривавий бій. І, ймовірніше, багато трупів. Не уявляю, як ми будемо виживати...