Друзі чи закохані?

Частина 1.Пролог

Хто не знає,Пролог - це початок історії,який встановлює контекст і надає передумови, часто якусь попередню історію, пов’язану з основною.
Так от,цей пролог про те,що ранило Вітю в дитинстві.
___________________________________

Pov: _Вітя_

2010 рік

14 листопада

Дівчинка(Д)

Д:Вітя!У тебе завтра день народження!Що ти хочеш? — крикнула дівчинка,років 12

Я:Я пам'ятаю...я хочу бути найвідомішим футболістом України!Таким,як Андрій Шевченко — відповів їй я

Д:а я тобі подобаюсь? — задала вона раптово питання,на яке відповідь я боявся сказати

Я: нуу...?Як подруга так:) — спробував я викрутитися з ситуації

Д:як дівчина,дурнику! — почесала вона мені чубчик

Я:ну,а чому ти запитуєш? — вирішив перевести тему

Д:ти любиш сходити з теми — сказала вона зітхаючи

Вона завжди була кмітливою,її ніхто не міг обдурити.За це вона мені подобається уже більше 2 років.Вона моя однокласниця,подруга,і,хотілося б щоб ще була дівчиною

//«Мріяти не шкідливо»//

Д:я мрію,що коли виростемо,то ти станеш відомим футболістом,а я футбольною журналісткою.Буду в тебе інтерв'ю брати(⁠•⁠‿⁠•⁠) — вона протягнула паузу і продовжила — і можливо колись би стала твоєю дружиною(⁠─⁠.⁠─⁠|⁠|⁠）

//Знову «Мріяти не Шкідливо»,хпхпхпхз//

Я завмер.Неочікував від неї таке почути...

Я:тобто....я тобі подобаюсь? — з ноткою підозрілості запитав я

Д:нууу,так,скажу прямо —вона підійшла до мене і торкнулась пальцем мого носа — ти мені подобаєшся,Віктор Циганков,майбутній найкращий футболіст)

Вона посміхнулась.Її посмішка — це найкраще,що зі мною траплялось...

Ми ще поговорили про все на світі,помріяли про наше майбутнє і розійшлись по домівках

Завтра буде найкращий день:)

Зранку я встав в гарному гуморі.Вона казала,що прийде самою першою привітає мене

Проте я отримав привітання від усіх,але не від неї.Сподіваючись,що вона прийде пізніше,я святкував з батьками і молодшою сестрою своє день народження

Вже вечір,а її все не було...

На наступний день в школі ніхто не знав куди вона ділась,і я втому числі

«Вона б не покинула мене,якась причина важлива напевно» — думав я

Після цього дня я ніколи не любив своє день народження,в цей день я втратив не лише подругу,однокласниця,а й майбутню дружину

Майже одразу я поїхав в Київ,став гравцем Динамо

Від неї звісток не було...
З того часу я замкнутий в собі,ще досі рана не загоїлась...

Пройшло 13 років...мені вже 26 ,заради неї я виконав нашу спільну мрію і став відомим футболістом України та Іспанії

Ні на одну з усіх дівчат я не поклав ока,пам'ятаю її,ці голубі очі,русяве волосся і надзвичайна посмішка,яка зачаровувала(⁠╥⁠﹏⁠╥⁠)

Але одного пункту ми так і не виконали...ми не одружились.
__________________________________

Ну як вам передісторія?😅

Сподіваюсь сподобалось)