Там, де ховаються мої демони

Частина 2

Недільний ранок для Фелікса почався досить пізно. Чомусь тіло геть-чисто відмовлялося підніматися з ліжка і нормально функціонувати. Втім, чого він чекав після всього, що трапилося напередодні?

В голові міцно засіла приваблива думка весь день провести саме так, у ковдрі, немов у захисному коконі, бо виходити туди, де на нього чекає лише погане, зовсім не хотілося. Фелікс не хандрив, він просто знав про це, і розгорнулася така слабенька, трохи примхлива реакція, немов у дитини. Щоправда, у дитинстві він ніколи не вередував, навіть із великим задоволенням ходив до школи, і загалом радів кожному дню. Зразковий учень і ангельське дитя просто – зі смішком подумав хлопець. І куди, цікаво, вона зникла, ця чудова дитина? Коли її місце встиг зайняти меланхолійний, загнаний та подряпаний підліток, який однією ногою знаходився на межі депресії?

У задумі обхопивши подушку, Йонбок ледь чутно зашипів - тканина неприємно стикалася з його ранами на щоках, нагадуючи про їхнє існування. Плюс одна проблема на його голову – як сховати рубці, адже інакше питань і, що гірше, косих поглядів тоді не уникнути. Не ходив би у п'ятницю до університету, можна було й надалі продовжити грати роль хворого, а тепер це не прокатить. Доведеться терпіти підвищену увагу і тихі, а може і не дуже, шепітки за спиною. Головне, що на навчання це ніяк не вплине, а решта не має значення.

Втілити ідею провалятися на ліжку до вечора не вдалося, бо лежати і нічого не робити швидко набридло хлопцеві.

У ванній знову поранення нагадали про себе - довелося сильно постаратися, щоб не зачепити нерівні подряпини ні водою, ні рушником. Здавалося, що будь-який рух лицьовими м'язами приносить дискомфорт і біль, що трохи виводило з себе. Колектори знали куди і як бити, щоб Фелікс довше мучився.

Коли з водними процедурами було більш-менш покінчено, хлопець зупинився, дивлячись на ручку дверей, ніби не міг змусити себе відчинити двері. В голові сплив вчорашній вечір, і серце пропустило удар від думки, що Хосок, його демон, нікуди не пішов і залишився на ніч. Можливо навіть, що він і зараз у його квартирі, у вітальні сидить на старому дивані, який йому так дивно сподобався, і спокійно дивиться свій улюблений музичний канал. А Фелікс просто безсовісно спав увесь цей час!

Різко відчинивши двері, хлопець загальмував, не переступивши поріг.

А з іншого боку, якщо й так? Це його будинок, скільки хоче, стільки й спить, у свій законний вихідний. Захоче, і в одному рушнику до кухні пройдеться.