Lonely Dark Night

I don't forget. (бан чан-хван хьонджін)

Lord Huron — The Night We Met

///

— Невже знову...

Озноб пройшовся з ніг до голови, кінцівки почали холонути, а в голові миготіла тільки одна думка: «Чому?». Перед очима почало мутніти, сльози повільно стікали, а лице залишалось беземоційним. Хлопець ледве тримав здоровий глузд, і стримувався, щоб не написати своєму колишньому. Як він думав: «Давно забутому» колишньому.

Він ніби знову перенісся в період минулої зими, коли образ Хьонджіна не виходив з його думок і був там 24/7. Здавалося б, чому так важко заблокувати його, забути, весь час нагадуючи собі, що це не та людина, ви не зійдетесь більше ніколи. Але зараз Чан все, що робив — шукав його у соц. мережах, перечитував старі повідомлення, затримувався на кожній дрібничці пов'язаній з ним.

Декілька днів потому юнак випадково зустрівся зі старими друзями — Чанбіном та Феліксом. Ніяких посиденьок не сталось, як було раніше. Вони просто перекинулись парою банальних фраз: «Як поживаєш? Що нового?».

Раніше вони були в одній компанії, але в один день Чан розірвав зв'язки зі всіма, коли розлучився з Хьонджіном. Він не міг залишатись, спілкуватись, та проводити час разом з ними, коли поруч завжди був Хван.

Саме з того дня зустрічі хлопець згадав про свого колишнього. Було б добре, якби він згадав на мить, і забув, як було раніше, але цього разу він не зміг поводитись як завжди. Його пальці самі набирали в пошуку його контакт, відкривали чат... і все. Здоровий глузд стримував його, щоб не написати Хьонджіну, а Чан у свою ж чергу затримував подих на пустому чаті, і більше нічого не міг зробити. Перед очима проносились старі повідомлення, присягання про кохання назавжди, і під кінець «слайд-шоу» він згадував останнє його повідомлення: «Я тебе не кохаю, мою увагу привернув інший.». Це був кінець їх «щасливої історії».

— Чому я знову думаю про нього... я ж відпустив.

Руки холонули, серцевий ритм злетів до ста десяти, а в очах темніло. Брюнет ледве підійнявся з ліжка та попрямував до кухні. Випив склянку проточної води, взяв нову пачку цигарок та підійшов до вікна, відкриваючи його навстіж. Прохолодне, свіже, повітря одразу зайшло до кімнати. Місяць вийшов з хмар освітлюючи їх контури, а нічне місто було настільки тихим, що чітко були чути чиїсь кроки, звук яких проносився відлунням по всій безлюдній вулиці. Чан запалив цигарку, глибоко вдихнув, та відчув, як розливається тремтіння по всьому тілу. Думки про Хвана не залишали його.