Мій сусід Псих

~2~

Після тієї ночі пройшов уже тиждень, Мінхо старанно чекав Хана весь тиждень, щоб зняти його дії і показати йому, адже він Хома невіруюча.
Коли Мінхо йому розповів про його нічні обряди, Хан лише дзвінко засміявся, сказавши, що у нього хвора фантазія і йому лікується треба.

Мінхо з Хьонджином зараз перебувають у їдальні на обіді.  Хенджін уплітає так ніби його не годували тиждень, а Мінхо, а що Мінхо?  Мінхо майже не викуповував своє обличчя в супі, коли вкотре заснув.  Якби не Хван, то Мінхо точно впав би обличчям у тарілку.

— Що збираєшся робити на вихідних?  — відставляючи порожню тарілку, спитав Хван.

— Спати.  — Без будь-яких емоцій сказав Мінхо, мотаючи головою намагаючись хоч якось відігнати сон.

— Та невже, ти залишив свою ідею зловити Хана?  — вражено промовив Хван, ставлячи лікті на стіл, обпираючись підборіддям об долоні.

— Набридло.  І я вже скрізь вирубаюся.  — обгорнувшись на спинку стільця, складаючи руки на грудях, сказав осиплим голосом, прикриваючи очі.

— Я радий.  А я чув, що з наступного тижня до нашої групи приєднають якусь групу з другого курсу.  Забув сказати.  — сказав Хьонджин, встаючи з місця.  — Доїдатимеш?

— Неа.  - Мота головою відповів Мінхо.

— Як добре, що я вас застав.  — підбіг Фелікс до столу.  Хлопці уважно подивилися на нього.

— Ти по мені скучив?  Мені приємно.  — мило посміхаючись промовив Хван.

— Вік би тебе не бачити.  Я з іншого приводу.  — спираючись руками об стіл почав Фелікс.  — У нас вечірка планується на честь першокурсників.  Ви повинні бути присутніми.

— Я не піду, я в сплячці.  - сказав Мінхо, дослухавши промову Фелікса.

—Ми будемо!  — твердо відповів Хван.

— Говори за себе.  — каже Мінхо, стріляючи в Хьонджина звірячим поглядом.

— Взагалі, я скину адресу Хьонджину, а приходити чи ні ваша справа.  - сказав Фелікс, розвертаючись ідучи.

— Джіні, я не піду.  Я серйозно!  — безсилим голосом сказав Мінхо.

—Підеш!  — сказав Хендгін забираючи тацю, несучи його.  Не минуло й хвилини, як Хьонджин повернувся, а Мінхо вже заснув.  - Підйом!  — сказав Хенджин при цьому штурхаючи стілець ногою, та так сильно, що бідний Мінхо мало не впав на підлогу.