Майнкрафт x Т/і

"Savior"

Звук падіння...

Смак металла в твоєму роті...

Що трапилось? Де ти? Для цих питань відповіді немає. Твої долоні торкаються до чогось кам'янистого. Пальці були в чомусь рідкому і липкому і щось весь час текло по ним. Світ навколо був розмитий. Ти нічого не чула... Ти відчуваєш страх, втому, біль і не розумієш, як і що відбулось...

Ти заплющила очі і чула тільки своє серцебиття. Так ти і відключилась, поки недалеко ходив тот вогник надії на спасіння і він шов до тебе.

Щось трапилось все таки? Давайте подивимось.

Дівчина років 18-20 спокійно гуляла собі. На пазусі висів меч, а сама вона була в прекрасних лицарських латах. На вулиці було спокійно, а селище розквітало в мирі і злагоді. Це селище було її домом, який вона захищає, а сама дівчина було тобой. Так, це ти. Несподівано? Думаю ні. Ви ж цього тільки очікували почути.

Сел: Хей, Т/і "до тебе підійшов один із селян. Прекрасний парубок-коваль і також твій друг" як завжди, перевіряєш селище?

Т/і: звичайно. Не випадково я капітан лицарів

Сел: Або капітанша. До речі, я дещо маю для тебе. Прийдеш до мене вечером?

Т/і: чому б і ні? Як раз я шукала тебе, щоб це запропонувати

Сел: супер. Тоді до вечера?

Т/і: звісно

Сел: добре

Тот селянин швидко втік кудись. Мабуть, готуватися до вечера. С цього на твоєму обличчі з'явилась посмішка і ти пішла собі далі, не знаючи, що скоро сюди прийде одна людина, яка принесе багато проблем і всього іншого.

Лязг металу...

В ушах чується як кров тече по твоїх жилах, поки адреналін наповнює твоє тіло...

Т/і: "тихо" атака "атакувала" "тихо" відбиття "відбила атаку"

Боролась ти з роботом, який зробив для тебе твій ще один друг - механік. Це було зроблено для твоїх тренувань. Металевий каркас був імітацією броні. Очі біли заховані під шоломом, який теж був імітацією. Очі виблискували і горіли червоним світлом. Недалеко були овації на кожний твій рух і свистіння. Це все було жестом підтримки тобі і ти сильніше почала атакувати і після відключила цього робота виграв цей бій.