Синдикат

1 частина (1-2 розділи)

Розділ 1: Початок кошмару
...Приглушений звук двигуна... Світло фар згасло в пітьмі ночі. У цій темряві було видно лише тліючий вогник цигарки.
Чоловік стояв біля автомобіля, марно намагаючись відшукати очима зірки, заховані за хмарами. Лише слабкий промінь місячного світла, відбитий від місяця, пробивався крізь захмарене небо. Він освітлював клаптик асфальту, зволожений нещодавнім дощем. Чоловік подумки повертався до подій, які перевернули його життя, хоча зовсім недавно все здавалося чудовим. Усміхнене обличчя дружини та сміх дітей – це останній теплий спогад, який залишився в його пам'яті. Викинувши недопалок, чоловік сів у машину й задумався про те, що колись навіть не уявляв себе з цигаркою в руках. Та життя інколи руйнує все в тобі, аби змінити те, що попереду. Чоловік знову поринув у спогади...
12 лютого, 12 година дня. Михайло, як завжди, вже був на роботі. Дружина залишилася вдома, а двоє дітей поїхали до школи на автобусі.
Михайло працював в офісі на посаді рекрутера. Щодня він займався пошуком нових працівників для компанії. Сьогодні йому належало провести співбесіду з кандидатом, який видавався йому досить цікавим. У резюме не було жодного слова про попередній досвід роботи. Зазначалося лише, що чоловік – перекладач, хоча в розділі «Освіта» було вказано спеціальність «вчитель історії». Співбесіда була призначена на 14:00. Тож Михайло мав достатньо часу, щоб підготувати документи для всіх кандидатів на тиждень. Лишалося 5 хвилин до співбесіди. У Михайла було відчуття, що під час співбесіди станеться щось погане. Проте він вирішив, що це просто забобони, і не надавав значення цим відчуттям. Клієнт зайшов до кабінету. Михайло розпочав діалог:
– Доброго дня! Сідайте, будь ласка! – вказавши на стілець, сказав Михайло.
– Доброго дня! – тихо промовив кандидат і сів.
– Отже, ви готові починати? – запитав, як завжди, Михайло.
– Так, проте є дещо, про що я вам маю сказати, – загадково мовив кандидат. – Я прийшов не для того, щоб влаштуватися на роботу, а лише, щоб передати вам послання, – доповнив кандидат.
– Яке послання? – здивовано запитав Михайло.
Клієнт у відповідь дістав флешку. Михайло вставив флешку в ноутбук. На флешці було два файли: одне фото та одне відео. Здивуванню Михайла не було меж, коли він побачив на фото усміхнену дружину, а на відео – своїх дітей, що сміються. Михайло запитав:
– Звідки це в тебе?
– Неважливо звідки, важливо лише одне. Ми маємо всю інформацію про тебе і можемо вплинути на твоє життя, – спокійно відповів кандидат.
– Навіщо вам це?! – не стримуючи люті, запитав Михайло.
– Лише щоб попередити. Я прийшов сказати, що ваш час вичерпано. У вас 12 днів, щоб підготуватися, – сказав кандидат.
– Підготуватися до чого? – знервовано запитав Михайло.
– До кінця, – спокійно відповів кандидат.
– До кінця чого? – ще сильніше розлютився Михайло. В цей момент кандидат вистрибнув у вікно. Через повідомлення в телефоні.
У повідомленні було написано: «Після передачі інформації в тобі потреби немає, Іване. Час помирати!»...