Nitric Oxide

Всього себе тобі

Хосок стоїть у коридорі, на тому самому місці, де вчора розкришив уламки свого життя власними руками. У хаті труна тиша, надто гучна, надто давяча. Хосока трохи хитає, в затуманених очах непроглядна порожнеча, що зжирає зсередини. Альфа оглядається навколо себе, ніби вперше потрапив у цей будинок, з якого немовби життя висмоктали, відтерли фарби і винесли всі меблі.

Але все на місці. Навіть легкий аромат Юнгі, що витає у повітрі, ще не вивітрився. І не скоро, напевно, розсіється, змушуватиме задихатися з ранку і до вечора, нагадувати про те, що було створено, про те, що було жорстоко зруйновано кохання.

Все на місці, а найголовнішого більше немає.

Юнгі ніби навмисне не залишив по собі нічого, жодного нагадування про те, що колись тут жив і був щасливий. Будинок порожній.

Хосок скидає з себе куртку прямо на підлогу і йде на кухню, принагідно вивуджуючи з кишені пачку цигарок.

Він всю ніч не спав, розсікаючи по безлюдних вулицях, блукав невідомо де і пив у пабі зовсім іншого району. А як ще біль глушити, як примушувати себе вільно дихати? Анестезії для такого болю немає. Тільки уявне полегшення, яке приносить легкість. Думки нікуди не розсіюються, вони просто затьмарюються туманом, який на світанку все одно зникне, і тоді вони знову почнуть бити, добивати і колупати рану, зовсім ще свіжу, кровоточиву.

Чон із глухим стукотом ставить на стіл пляшку, кидає поруч пачку цигарок і запальничку, мішком валиться на стілець і підливає собі в склянку коньяку, який одразу ж глушить залпом, навіть не скривившись.

Світлу кухню заливає сонячне світло, але Хосока не засліплює. У нього перед очима все сіре, майже чорне, а сонце не гріє, не грає променями, що пробираються через вікно. І в душі холод і зовні мороз.

Альфа затискає в зубах фільтр сигарети і прикурює, одразу наливаючи собі по новій. Якщо бити, то відразу одним ударом, щоб не встигнути схаменутися, отямитися і зовсім померти.

Хосок ненавидить себе. До нудоти, до нервового тремтіння в пальцях. Сам собі огидний настільки, що якщо зараз побачить себе у відображенні, свій погляд знеструмлений, то точно збожеволіє, тут навіть алкоголь не допоможе, а цигарки не затьмарять своїм димом.

Жаль, спогади не стерти, не вивести з пам'яті.

Хосок п'є вже невідомо яку склянку. У голові утворюється вакуум, що блокує зовнішній світ. Альфа повільно занурюється у свою порожнечу, що розрослася всередині подібно до чорної дірки.