-Я не той хто тобі потрібен. Ти не сприймаєш мене, як хлопця? Не мовчи, скажи правду.
Повернемося на початок.
Джінсоль йшла вулицею. Вечір. Вона сама. Їй не потрібно нікуди спішити. І тут на неї хтось як вискочить і гайда відбирати сумочку, дорогоцінні речі. Дівчина закричала і старалась якось відбитися, але це не дуже в неї виходило. Якийсь хлопець заступився за неї і відігнав бандита.
-З Вами все добре?
Дівчина на хвилинку загубилася.
-Все добре?
-А, так. Дякую Вам,- дівчина низько вклонилася.
На диво вона швидко опанувала себе.
-Як я можу віддячити?
-Нічого не потрібно.
-Треба. Давайте я Вас чимось пригощу, - наполягала дівчина. - Чого хочете?
-Хіба кави.
Вона купила йому кави, вони трохи прогулятися. Їх розмова не клеялась, тому вони йшли тихо, лише споглядаючи один на одного. Вони попрощалися і розійшлись.
"Ми ще зустрінемось? Він мені сподобався..але ж він виглядає набагато старшим мене. Що ж робити?" - дівчина лежала і дивилась в стелю.
Джінсоль вийшла гуляти.
Вона купила собі кави. До тієї ж будки підійшов хлопець і знайомий голос змусив її здригнутися.
-Це Ви?
Хлопець повернувся і глянув на неї. Він був радий її бачити.
-Я Чан Крістофер, до речі. Я так вчора й не придставився. А тебе як звати?
-Джінсоль, - вона не могла відірвати погляду від нього.
Їм якось так ніяково від одних тільки поглядів. Чанові сподобалась молода дівчина. Вона така весела. Він чомусь теж їй подобався. Що саме вона відчуває вона не може сказати, бо сама не знає що це.
Вони пішли гуляти разом. Трохи розповіли про себе. Чан переїхав в Корею недавно, але давно вивчає мову і культуру. Його захоплення зацікавили юну дівчиню. Вона не мала чим похвалитися. Найголовніше - вона не сказала скільки їй років. Вона боялась, що це відштовхнув хлопця. Чан і сам здогадувався, що між ними велика різниця.
-Дозволь провести тебе.
-Ні, не потрібно.
-А якщо знову нападуть? Я буду переживати.
-Тоді, трохи можете.
-Перестань звертатися до мене на ''Ви".
-Вибач.
Він взяв її за руку і сплів пальці. А не надто як для незнайомців? Джінсоль це подобалось. Це тільки їх друга зустріч, а їй так комфортно з ним, ніби знає його вже довго. За ці кілька годин він проявляє турботу в її сторону. Це так дивно і незвично для неї.
-Ось мій дім. Можемо розійтися вже тут?
-Чому?
-Не хочу показуватись з хлопцем мамі. Вона можуть побачити. Вибач, що завдаю клопоту.
-Все добре. Бувай, - Чан обійняв дівчину. Вона не хотіла відпускати його. В його обіймах так тепло.
Джінсоль пішла до входу.
-Соль, можеш дати мені свій номер?
-Так, Кріс.
-Я зателефоную тобі завтра.
Дівчина тихо зайшла до своєї кімнати. Вона була рада дню проведеному з Чаном.
Чан написав їй ще цього вечора. Вони поговорили про телефону і домовились про зустріч.
День за днем вони таємно зустрічались.
Ось одного дня:
-Джінсоль, я тебе кохаю.
А що відповісти вона не знає.
-Я теж, - невпевнено сказала вона.
Але Чан на це не звернув уваги. Він був радий почути ці слова.
-Можна, я поцілую тебе?
Дівчина дозволила йому це зробити. Досі неціловані рожеві пухкенькі дівочі губки не відчували таких ніжних дотиків солодких губ хлопця. Він цілував її обережно, щоб не злякати. Дівчина почервоніла і притулилася обличчя в груди хлопцю на, що він просто всміхнувся і погладив її по спині.
Від тепер поцілунків у їх стосунках стало набагато більше. Чан міг цьомнути її на людях, в нього вдома, в кафе та взагалі скрізь. Дівчині це подобалось, але щось всеодно не так. Вона сприймає цю турботу і любов, але не дуже віддає.
Мама насварила Джінсоль за те, що вона кудись часто зникає. В цей час вона саме говорила з Чаном і він все почув, хоч сказав протилежне. Тепер він розуміє чого так боялась дівчина. Але це ще не все. Він боявся того, що могло статися і, напевно, вже відбувається.
Цей час
-Скажи, Соль, ти мене не любила?
-Я не знаю. Я заплуталась.
-Ти мене кохаєш?
-Кріс..- і сльози потекли з очей.
-Чому ти мене обманювала?
-Я не обманювала...ми все одно не змогли б бути разом.
-Чому? - здивувався хлопець.
-Я думала, що коли ти дізнаєшся про мій вік, то кинеш.
-Я здогадувався, що тобі нема вісімнадцяти. Але ж мене це не зупинить.
-Мама не дозволить бути нам разом.
-Я знайду вихід, - він старався все владнати. Заради неї він готовий на все.
-Я боюсь, що ти мене кинеш. Я боюсь стосунків, - видала вона і дуще заплакала.
-Чому?
-Мій батько зраджував мамі і кинув її. Я боюсь повторити її долю.
-Я ніколи не кину тебе, обіцяю. Я кохаю тебе. Все, що ти кажеш - просто дурні відмазки. Повір, якщо я покохав, то це назавжди.
Джінсоль обійняла Чана. Він притиснув її до себе.
-Вибач мене. Я надто ранима. Я боюсь стосунків, але люблю тебе..Я не можу нікуди дітися від своїх почуттів..Мені страшно і добре водночас.
-Давай спробуємо. Я все зроблю, щоб ти переконалася в мені.
----------------------------------------------------------------------------------------
----------------------------------------------
К І Н Е Ц Ь !
