Жахливий день, що зблизив нас

24.02.22

24.02.22.... Цей день приніс багато страждань мені моїй країні та її жителям
--------------------------------------------------------------
Ранок, 5:38,Федір вибігає з будинку і стрімко йде, а по факту біжить, до свого авто, під свист ракет. Він поспішно сідає заводить машину, і прямує до Львова, до Миколи. Шлях немалий, з Харкова до Львова, але він їде,з одним бажанням щоб з Миколою усе було добре...

------------------------------------------------------------
Федір Достоєвський, 19 років, вчиться у Харкові на архітектора. Сам він з Донецька, але про все детальніше....
--------------------------------------------------------------
У 2014 році росія порушила сувернітет  України, окупувавши Донбас. Тоді Федору було 11 років. Тоді все і почалося...
Батько Федора був з росії, але у 90х переїхав до України, де зустрів матір Федіра. Сім'я розмовляла українською, плекала цю мову, у 2008 підтримувала Сакартвело і засуджувала дії східного сусіда. Були патріотами і сина вчили бути патріотом... У 2014  його батько пішов захищати Україну, де потрапив у полон і загинув. Матір також взяли у полон, зґвалтували і вбили.. Федір утік, його знайшли свої і передали до дит. будинку, у Харків де він познайомився з Миколою Гоголем. Вони щвидко здружились. Тоді йому і почалась подобатися біжутерія, зазвичай срібна, це йому Микола показав, і другому, також подобалась біжутерія. У 17 років Федя зрозумів, він бісексуал і кохає Миколу. Його чарівні очі, одне з яких було блакитним, а інше зелене, і довге біле шовковисте волосся, чи веселий та гучний характер, він не знав за, що саме він його покохав. Він не говорив з Миколою на цю тему...Після 18 він залишився у Харкові і поступив у університет на стипендію, а Микола поїхав до Львова, поступив у академію Труша на стипендію. Вони часто переписувались та зізвонювались.
А ще у Феді був один, такий собі прикол зі снами. Перед чимочь важливим або поганим йому снився хтось з рідних.
--------------------------------------------------------------
Ніч з 22.02 на 23.02.22.   3.18 ранку.
Федір прокинувся, йому приснилась уся його сім'я, попереджаючи про небезпеку, про війну. Федір не міг заснути цієї ночі. У середу в хлопця було дистанційне, тому він, нагло прогулюючи пари поперся складатися. Складати  тривожний чемоданчик,заправляти машину,наповнювати баки(спеціальні!) бензином, складати речі і тд. Ввечері він намагався заснути, але не міг. Попереписувався з Миколою, до другої ночі, та успішно відправивши останнього спати, парубок дивився то тікток, то інстаграм, то новини. І приблизно о 5 ранку, гортаючи новини від ТСН він, прочитав про початок повномаштабного вторгнення.За 15 хвилин хлопець переодягнувся, і почув перші вибухи та свист ракет. Узявши усі речі, він стрімко вибіг та сів у машину поїхав до Львова. Уже через дві з чимось години він був біля Черкаської області, тоді йому і подзвонив Микола.Федір швидко знайшов мобільний та відповів йому....
--------------------------------------------------------------
А що Микола... А у Миколи Гоголя історія не менш трагічніша. Від нього відмовилися, і одразу по двом причинах: незапланований та ще й незвичайний, гетерохромія очей та біле волосся зіграли свою роль. У 6 років йому почала подобатись біжутерія, усілякі колечка, намиста та кульчики. Дешеві та у легкому доступі. За цукерки вимінював у дівчат, за що був поважним у дівочих колах. Його пускали на вечірки та закриті обговорення куди нікого з хлопців не пускали. Він відрощував своє довге, біляве в волосся, яке завжди заплітав у косичку. Хлопці його теж поважали, але за силу. Він був найвищим і насильніши від усіх хлопців. Коли над ним почали знущатися хлопці, він просто з ними побився і виграв. Але взагалі був божим сонечком усім допомагав, з більшістю дружив.
У 11 років, коли прийшов Федя він з ним одразу здружився і майже витягнув з депресії, як пізніше виявилось. У 16 зрозумів шо блакитний, і також закоханий у свого друга, завжди мовчазного, часом замкненого, зі схильнісю до апатії та тривожності , але він боявся з ним про це говорити,тож тримав свої почуття під замком. Як було сказано вище навіть після того, як їхні з Федором дороги розійшлися, вони переписувались, і цьому факту Микола дуже радів. Йому завжди подобалось малювати і фотографія, тому він поступив у академію Труша, у Львові.
--------------------------------------------------------------
7 ранку. Микола прокинувся від ненависного йому будильника і пішов збиратися до училища. Поснідав, одягнувся і як завжди запізнюючись побіг до академії Труша. Ну як побіг, поїхав на 18 автобусі. Приїхавши, він швидко побіг, і уже біля коледжу(або академії, називайте, як хочете) він декілька раз спробував відчинити двері, а тоді здогадався подзвонити своєму другові(Дазаю), бо відчув, що щочь тут не добре. Після декількох гудків йому відповіли.
-Привіт, Микола чогось хотів? - *спитався Дазай.*
-Привіт, і так хотів, а чому коледж зачинений, пари відмінили, чи що?-*сказав Гоголь*
-ТАК ТИ НЕ ЗНАЄШ? - *здивовано запитався Дадзай*
-Незнаю, чого? - *насторожено і з деякою тривогою спитав Микола*
-Миколо, тут  таке діло... одним словом почалачь війна- *серйозним тоном сказав Дадзай*
-Війна почалася у 2014...- *почав біловолосий, але його перебили*
-війна на всій території України, чи ти новини не читаєш? - *ще більш суворіше спитав друг Миколи*
-я... Я тобі передзвоню.. - *Микола скинув трубку і судорожно почав гуглити в інтернеті новини, і коли його найгірші здогадки підтвердились, очі почали сльозитись, а серце защемило, за Україну і за Достоєвського, він жив там де було чи не найнебезпечніше, тоді Микола почав дзвонити Федору, нерви не витримували він спустився по дверях академії на холодні сходи, а з очей почали текти сльози, коли ж Федір відповів Микола випалив*
-Федір, з тобою усе добре? Ти в порядку? Нічого не трапилось?-*в його словах можна було почути, як він плаче*
-...... Миколо, зі мною все добре, я скоро приїду до тебе, ти тільки не плач, будь ласка- *сказав Достоєвський не менш схилованим голосом, схвильованим за психічний стан свого "друга"*
-д-добре, чекаю.. - *сказав Гоголь тремтячи голосом *
-Миколо, не плач, будь ласка. Давай я буду з тобою говорити увесь час, як ти буде їхати додому, тільки не плач, прошу.... - *Федір говортв сумним голосом, у якому чулося хвилювання, за кохану людину, він поставив дзвінок на гучномовець та поклав телефон біля себе*
-Добре.. -* відповів йому Гоголь, він ще досі плакав,два гарячі струмки текли по його щоках, але він встав і пішов на зупинку щоб поїхати додому*
*Далі Гоголь і Достоєвський говорили, і Федір заспокоював Миколу. За цей час Федір доїхав до Вінниці, а Микола прийшов додому, переодягнувся, і збирався піти поспати, бо він дуже змучився*
-Федь
-Так, Миколо щось трапилось?
-Нічого,просто я дуже хочу спати, і пообіцяй, що з тобою усе буде гаразд, домовились? - *стомленим голосом сказав Микола*
-Добре, я тобі передзвоню, як приїду до Львова, па, люблю тебе - *сказав Федір, нечайно випаливши останню фразу*
-І я тебе люблю- * сказав Микола, ці слова гріли його душу, і давали надію на те, що його кохання  взаємне*
*Серце Федора почало битися швидше, а думки заплутались, він мав надію, що його любов взаємна. Через 4 з половиною години він в'їхав до Львова і подзвонив Гоголю, який ще досі спав солодким сном. І тоді почувши вхідний дзвінок напівсонний Микола підняв трубку*
-привітик..- *сказав він, напівсонним голосом і позіхнув*
-Привіт, Миколо, а де ти живеш, скажи будь ласка - *сказав Федір*
-ммм... Стрийська 45,квартира 18, код це номер квартири- *таким самим напівсонним голосом сказав Микола*
-дякую, через 40 хвилин буду, лю тебе- * вже впевненіше сказав Федір*
-і я тебе- *після слів Федора, серцебиття Гоголя пришвидшилось. Він встав з ліжка і пішов вдягатися вдягнувся у велику, анімешну чорну худі, під низ у  жовту футболку, а на ноги теплі штани і теплі, довгі шкарпеочки, і пішов в тапках робити собі каву. У нього ще досі були червоні від сліз, припухші очі*
*Через 40 хвилин, у квартиру Гоголя подзвонили, і він пішов відкривати, ще через декілька хвилин на його порозі стояв змучений, голодний та сонний Федір з рюкзаком та чумайданом*
-О, Федя привітик- *сказав Гоголь і обійняв свого "друга" *
-привіт.. Можна в тебе поспати, просто давно не спав... - * Федір недоговорив і заснув прямо на Гоголі.
/і як він не заснув за кермом/-подумав Гоголь, і прийнявся роздягати сонну принцеску, зняв верхній одяг, і кофту зі штанами, залишивши Федора в одній чорній футболці та трусах. Микола відніс свого коханого до свого ліжка та поклав його туди накривши теплющим коциком, і поцілувавши легенько в губи. І тихо і швидко пішов розбиратися з речима Федора, опісля сидячи на дивані, обдумуючи те, що він зробив. А Федя, а Федя це відчув, як чиїсь губи легенько доторкнулись його губ. Чи від того що він перенервувався, чи від власного бажання, він не міг заснути сам, йому хотілось когось обійняти. Тому він встав, і пішов, сонним поглядом шукаючи Миколу, а коли знайшов, сказав*
-Миколо, можеш приспати мене, будь ласка, я не можу сам заснути..
-м? Добре - *сказав він збентеженим голосом*
*Федір розвернувся і повільно побрів до спальні за ним швидким кроком йшов Микола, і щоб це все було швидше, біловолосий взяв Федю на руки і пішов до спальні, вкладати сонну красуню, від чого Федя почервонів та прижався до Миколи.
Уже у спальні, коли Микола поклав Федю на ліжко, і ліг біля нього, сонний Федько прижався до Миколи та обійняв його,від чого Гоголь почервонів,і подумав /коли він прокинеться поцілую і признаюсь йому у коханні/, після чого біловолосий намагався заснути і задрімав*
                   [one hour later]
*Федору снилась його матір, вона розчісувала його чорне волосся, підстрижене під каре, і говорила, що одобрює те кого він покохав і побажала удачі сказавши, що все буде добре, від чого у Феді почали текти сльози і він почав схлипувати, він давно не чув щоб хтось його хвалив і завжди хотів це почути від мами. Вона його обійняла і сказала, що він молодець. Після того він проснувся. Трохи раніше на звук всхлипів прокинувся Микола, він почав турботливо гладити Федю по спині намагаючись заспокоїти. Через декілька секунд Федя прокинувся і доволі різко відалився від Гоголя, глибоко дихаючи і намагаючись заспокоїтись. Опісля міцно обійняв біловолосого. Микола трохи підйняв заплакане обличчя Федора, поглянув у його темно-темно карі очі і ніжно поцілував його в губи. Федір цього не очікував, і відпустив Миколу з обіймів і взяв за облиця почав поглиблювати поцілунок. Але повітря не нескінченне, і поцілунок довелося прирвати. Вони дивилися один одному в очі, заглядали у душу, після чого Микола сказав*
-я кохаю тебе, Федю, давно, вже 2 роки
-і я тебе кохаю- *відповів Фелір після чого затягнув у довгий поцілунок.*
* Решту дня наша парочка була дома, вони розмовляли, цілувались, ще їли мівіну, пили теплий чай і їли чипси під час перегляду фільму. І звісно, і за мівіною, і за чипсами йшов Микола поки Федя заварював чай, або шукав фільм(доречі він ще досі в одних трусах та футболці), одним словом насолоджувались одним одним, незважаючи на війну та новини. А після фільму Микола і Федір пішли спатки*
--------------------------------------------------------------
Кхм..а 1709 слів за перший раз це взагалі нормально? Хотіла сказати, що ви можете писати коменти і що я не закину це фф, лю вас сонечки💗
Ps. Плекайте, дивіться, читайте і створюйте українське!!!!!