В кольорах хіті

3

Тиждень затягнувся спочатку на десять днів, а потім на п'ятнадцять.

Фелікса дратувало геть усе. Те, що на календарі кінець листопада, а надворі ллє дощ замість обіцяного синоптиками снігу, що молоко так невчасно закінчилося вранці, що Чанбін раптом увімкнув до максимуму уважність та турботливість, поводячись з Феліксом настільки обережно, наче той був скляним і в будь-який момент міг розбитися. Ні, Лікс, звісно, радий, що його хлопець вперше за майже чотири місяці вирішив провести з ним всі вихідні, але навіщо було з рішучим обличчям лізти йому в штани прямо посеред фільму? Причому, доволі непоганого. Фелікс навіть збудитись не зміг, настільки здивованим та зніяковілим він почувався від неочікуваної ініціативи.

Бін підтис губи та не дуже переконливо вдавав, що його це не образило. Довелося пояснювати, якщо у нього є сексуальні потреби, це не значить, що він готовий в будь-який момент свого життя та хоче сексу двадцять чотири на сім. Особливо, враховуючи, що сьогодні він посварився з мамою, бо відмовився летіти в Мельбурн на весілля якоїсь там тітки. Він, може, тільки для цього під приводом навчання і втік в Корею, на історичну батьківщину батьків, щоб більше ніколи не бачити всю численну рідню та не слухати їхні голосіння на тему, що він такий гарний хлопчик, а онучків батькам ніколи не подарує. Тим паче конкретно цю тітку він навіть не пам'ятав.

Чанбін, наче, заспокоївся, а ось Фелікс ні. Невже він справляє враження настільки збоченого, що навіть асексуала пройняло? Та він би зараз навіть з Хьонджіном до ліжка не пішов. Хіба що для того, щоб просто спати, притиснувшись всім тілом до його боку.

Його навіть на роботі старалися зайвий раз не чіпати без потреби, вистачало одного погляду з-під вій, щоб до нього зверталися коротко та лише по справі.

До біса цей дощ, молоко, а разом з ними тягнуче відчуття десь на периферії свідомості.

- Пане Лі, до вас прийшли.

- Хто? – Фелікс не дуже вслухався в слова чергового охоронця, заповнюючи стовпці на екрані комп'ютера.

- Він представився вашим другом.

- Друг, значить. А чого ж цей друг сам мені не подзвонив? – буркнув Фелікс в трубку, вдивляючись в монітор та висунувши кінчик язика від старанності. Остання цифра з актів і... Є! Нарешті. Він усміхнувся, натискаючи кнопку збереження документа. Який він молодець, закінчив раніше, ніж очікувалося, так що, якщо йому завтра не підкинуть термінову роботу, можна буде цілий день курити бамбук та дегустувати подарунковий набір чаїв, що валяється десь в шафі ще з дня народження.