Вікна навпроти

Двері

Чимін був третьокурсником Сеульського національного, навчався на хореографічному відділенні, і чорт знає, що його потягнуло взяти додатковим предметом американську літературу. Точніше, відповідь на це питання знав не чорт, а один конкретний Кім Техьон, який затягнув з вибором обов'язкового предмета не за фахом, і практично змусив Пака записатися на заняття разом із ним.

Зрештою, бідний і нещасний Чимін, у якого і так голова кругом йшла від виснажливих тренувань та дорослого життя — батьки, вважай, перерізали пуповину — натрапив на нову проблему: Мін Юнгі.

Мін Юнгі, який тільки-но закінчив університет і мав парочку татуювань, що раз у раз виглядали з-під рукавів сорочки. А ще він був викладачем.

Чимін як зараз пам'ятав ту першу пару, коли вони з Те залізли в куток аудиторії. Хлопець сподівався, що на непотрібному предметі в нього вийде подрімати і набратися сил, але не було.

Продзвенів дзвінок, і рівно тієї ж миті молодий професор у завужених чорних штанах, туфлях, що переливаються, і білій сорочці з парою розстебнутих гудзиків переступив поріг приміщення. Техьон просто під вухом тихенько свиснув, посміхаючись.

Він як ніхто інший знав про переваги свого кращого друга, тому хлопець з високими гострими вилицями, лисячим поглядом і низьким хрипким голосом не міг залишитися проігнорованим.

— Ще можна змінити предмет? — проскулив Чимін, коли його вчитель вивів недбале «Мін Юнгі» на дошці.

— Ми обидва знаємо, що ти цього не зробиш, — самовдоволено промовив Кім, відкидаючись на спинку стільця, поки Пак мало не був наочним посібником з ідеальної постави.

Чимін мав проблеми. Він це зрозумів у той момент, коли Мін Юнгі — його викладач Мін Юнгі — промовив хрипким голосом:

— Підніміть руки, хто тут лише через необхідність додаткового предмета?

Дві третини аудиторії, включаючи Пака, скинули долоні, поки він обводив їх усім поглядом. І можливо, уява Чиміна надто розігралася під тиском піврічної помірності, але він був упевнений, що погляд карих очей затримався на ньому на мить довше.

- Ясно, - видихнув Мін. — Але сподіваюся, всі розуміють, що це не означає, що я дам вам просто відсиджуватися на своїх лекціях.

З усієї аудиторії почулося ледаче «ага», поки Чимін не знаходив сил навіть рота відкрити.