*Pov:Лаура* Я сиджу під деревом в лісі читаючи комікс Ллойда, сам Ллойд командував зміями. Дочитаючи комікс я пішла готувати їсти.
*Pov:Ллойд* Я командував зміями щоб вони продовжували будувати фортецю на дереві. Лаура сиділа під деревом та читала мій комікс. Потім пішла в сторону кухні "кухні" і з іншими зміями які на диво слухали її почали готувати їсти. Дивно що нам усім вистачило їжі, сестра сказала що коли ми були в селищі вона пішла в магазин і взяла продукти. Коли все було готово змії які допомагали Лаурі почали роздавати їжу. Коли ми їли я побачив що Лаура розмовляла з Скейлзом.
*Pov:Лаура* Зараз я розмовляла з Скейлзом про те що відбувається. -Твій брат знущається чи що? -Слухай, я теж терпіти це не можу Коли він командує, і не в захваті але треба терпіти. -Аг, я взагалі не розумію що ми тут робимо. -Згодна. -Що будемо робити? -Покіщо чекаємо наказів генерала та Ллойда. -Ти впевнена? -Так, зараз іди спати. -Добре. Закінчивши розмову з Скейлзом я пішла до Ллойда. -Ти як? - я підійшла й сіла біля нього. -Нормально, давай спати - Ллойд притулився до мене -Надобраніч -Надобраніч Так ми й заснули.
*Pov:Ллойд* -Ллойді! Ходи сюди, до мене - голос був дуже знайомий. -Хто ти? -Не в пізнав мене братик? -Лаура? - я повернувся побачив Лауру але не такою якою я привик її бачити. Вона була старшою виглядала десь на 16 - 17 років, фіолетові очі, крила на них і тілі броню, на голові тіару а з очей ішов фіолетовий дим в руці вона тримала косу.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
-Що з тобою? -Що зі мною? ЦЕ ВСЕ Є ВОЄЮ ВИНОЮ!!! ЯКБИ НЕ ТИ Я БУЛА Б НОРМАЛЬНОЮ! -Я не розумію. В чому я винен?!- в мене на очах почали з'являтися сльози. -Ой, не ний! - вона взмахнула рукою і я побачив великого чорного дракона. Дракон направився в сторону батька, він почав кричати від болі. Потім він направив чорний лазер на мою сестру, вона почала плакати від болі.
Сльози змінилися на кров з неї йшов фіолетовий дим з цього диму з'явився дракон великого масштабу
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
І влетів в її тіло.
Я відвернувся від цього щоб не бачити це, але "Лаура" повернула мою голову в свою сторону. -Дивися! Що я повинна терпіти і за тебе. Коли я повернувся вона вже трансформувалася. -Ллойд? Ллойд! Ллойд проснися! - мене почали трусити. Відкривши очі я побачив Лауру яка мене обнімала. -Ей. Ти чого? Я почав плакати в її кофту яку вона ніколи не знімає, а якщо знімає має перчатку на правій руці. -М-мені нас-снил-лося щ-що ст-тала зл-лою. На хвилинку вона завмерла, поблідніла і здається не дихала. Вона помахала головою. -Тихо, все добре. Спи, ще рано. -Добре- я ліг та заснув. *Pov:Лаура* Як тільки Ллойд заснув я встала та пішла в сторону озера. Підійшовши до нього я подивилася в відображення, нічого. -Годі ховатися. Я знаю що ти тут! -Тебе не налякати як Ллойда - повернувшись я побачила себе, злу сторону. -Дарклар - крізь зуби сказала я -Ну хто як не я? Я здивована що ти тут з'явилася. -Чому ти прийшла до Ллойда? - з моїх очей почав іти фіолетовий дим. -Воу! Спокійно! Я просто так. -Аг, іди щ відси. -Ах, ти така зануда. Розвернувшися я пішла назад на базу.
____________________________________ Вибачте що пропала. Готуюсь до від'їзду в лікарню. 🥺💜💚🌕
