Артефактна лихоманка у зоні відчуження

Глава 1

Минув рік. По телевізору передали дуже погану новину, передали що у зоні відчуження відбувся новий вибух. Цей вибух не вийшов за межі Чорнобилю, влада швидко вирішила всі проблеми та тимчасово посилила охорону зони. Наші герої швидко зв'язалися між собою та почали обговорювати цю ситуацію:

-Ало, мене чутно?

-Да Дим, слышно. А меня видно?

-Так тебе видно, Штефко ти як?

-Здоров хлопаки, я вас бачу та чую, розумію що ви мене теж

-Так все добре чутно!-відповів Діма

-Що, як в кого справи?, що нового?

-Та нормально, потихоньку. Я создал личную компанию которая создает игры. Кстати мы заняли топ 1 на рынке в Украине! – відповів Платон

-А я одружився на своїй, зробив пропозицію одразу після того як приїхав

-ВОУ ВОУ ВОУ, теперь наш Штефко заимел в жены Лизу!

-Платоне, ти що дурний? Ліза це у Діми, а моя Галина

-Ой, простите, перепутал малех. Дима звиняй

-Нічого страшного – відповів Дмитро. Що ви думаєте про ситуацію у зоні?

-Та это капец, я в шоке был, казалось бы, все нормально и тут на такое.

-Повністю згоден! За мою практику це був 1-й раз – прокоментував Дмитро

-До речі, Дмитро, звідки в тебе понад 100 походів до зони? Ти ж з Запоріжжя – поцікавився Штефко

-Тю – сміючись сказав Дмитро – Я родом з Запоріжжя, а сам живу у Києві. Тому й маю стільки походів. Та й в мене знайома коло Чорнобилю.

-Ну тогда понятно – ответил Платон – я то думал ты, так скажем, чуть-чуть соврал. Хах

-Ні...Просто не вказував основним містом Київ. Але добре, я б теж так думав якщо побачив би – відповів Дмитро

-Добре хлопці, то може як знімуть посилену охорону то поїдемо знову до зони? Кажуть там з'явилися якісь артефакти. – сказав Штефко

-Та, і мутанти – сміючись доповнив Дмитро – кажуть що охорону знімуть завтра, тому через Марусю дізнаюся чи все там добре і пійдемо до зони

-Хорошо, тогда созвонимся позже, удачи всем!

-Та хлопці, мені вже теж треба йти. Всім файного дня.

Наші хлопці закінчили дзвінок та Дмитро зв'язався з бабою Марусею й дізнався про все що потрібно було. Через місяць Маруся підтвердила всю інформацію о зоні. Згодом наші хлопці знову зустрілися у кафе, знов о 12:00 та так само випили кави з тістечком та поїхали до села. Маруся знов зустріла наших хлопців та познайомила їх зі своїм дідом Степаном та дочкою Марічкою. Як виявилося в хаті ще сидів Ігор, чоловік Марічки. Він був воєнним. Після обіду він повів хлопців наполігон та навчив як треба поводитися зі зброєю, як робити першу медичну допомогу та інше. Мовляв, що ближче до центру є якісь мутанти та артефакти. Тому якийсь захист нам буде потрібен. 

-Так, тримайте по пістолету. Як користуватись знаєте?

-Я в свободное время ходил на стрельбище – сказав Платон

-А ми з Дмитром теж трохи вміємо – сказав Штефко

-Добре, тоді дивіться, ось вам шість мішеней. Кожен з вас має збити їх всі. В обоймі 8 куль. ВОГОНЬ!

*звук пострілів*

-ТААААК Я ЗБИВ ВСІ – крикнув Платон

- А я 4! – крикнув Дмитро

-Добре вам хлопці, я взагалі 3 – сміючись сказав Штефко

-Молодці хлопці, а зараз ідемо вчити першу допомогу. Дивіться, затягуємо тут, бинтуємо тут...

Після всіх курсів ми з хлопцями пореготали. Сходили на річку та повернувшись заснули. На наступний день ми з хлопцями обсудили планидій, і вирішили зібрати артефакти на пам'ять. Ближче до ночі ми зібрали речі,їжу та вийшли в сторону зони. Дорога була весела та довга. Анекдоти з вуст лились як вода з відра. По дорозі хлопці назбирали грибів та ягід.

-Гей Штефко, а ці гриби можна брати? – спитав Дмитро

-Та мона Дмитро, мона. Тілько обережно зріж ножем щоб потім він ще виріс

-Платоне!, збери но трохи тих червоних ягід, я один смаколик файний зроблю

-Окей! А тех черных надо? – запитав Платон

-То я їх вже збираю! – крикнув Дмитро

Наші хлопці йшли до загону з півтори години. Як виявилося їх старий прохід у загорожі не був виявлений, тому вони з легкістю пройшли через загорожу та потрапили у зону. Хлопці зобачили що як так нічого не змінилось , вони пройшли до хатинки, й розклавши всі зібрані дари лісу вони почали куховарити. Хлопці приготували лапшу з грибами, й найсмачніший напій з лісних ягід. Смачно поївши вони лягли на спальники й в очікуванні ранку заснули.