-Вбивати?! Ти смієшся? -спитала я.
-А хіба по мені видно що я сміюсь?
Через 1 місяць
Ха, а стріляти виявилось легко. Ми вже вбили з Ігорем і його командою майже усіх чуваків ну тих тіпа маніяків. Це була моя остання місія. Ах так іще я зустрічаюсь з Ігорем. Ми зібрались і озоброїлись. Сіли в машину і поїхали. Ми їхали в Садгору. Ми вийшли з машини і ось наш ворог сидить під деревом зі снайперською рушницею. Я витягла пістолет, зарядила і вистрілила. Ах, здох бідняжка! Раптом почався неочікуванй обстріл зверху. Всі хлопці померли крім менн та Ігоря того що він мене прикривав і в нього поранена рука. Рапто пронизлива біль внизу живота.
Блять!
Від Ігоря
Раптом я почув крик і побачив що Алексія впала. Блять суки хто це міг зробити я взяв на руки її і побіг. Я поставив її на заднє сидіння і поїхав в першу найближчу лікарню. Алексію повезли в реанімацію. За цей час мені пернмотали руку.
Через 8 годин
З реанімації вийшов лікар.
-Ви хто для паціетки Алексії?
-Я її хлопець. Як вона?
-Її стан стабільний, але я мушу сказати вам одну погану новину.
-Яку? Щось не так?
-Через кулю дитина у животі Алексії померла.
-Що? Алексія була вагітна?
Дамс такий поворот
