Калейдоскоп Смерті / Kaleidoscope of death

31 Раптова злива

Почувши Лінь Цьовши, Жвань Наньджу на мить застиг та одразу потягнувся зупиняти, порив розглядати стелю уважніше.

Тихим голосом він прошепотів:

— Поки що, просто ігноруй це. Давай спочатку знайдемо Чен Цяньлі.

Лінь Цьовши нарешті згадав, що з ними у двері увійшов ще один член команди. Відколи екскурсовод залишила їх тут, він не бачив Чен Цяньлі і не знав, куди той дівся.

Побачивши, як двоє зайшли глибше в храм, Сюй Дзінь несміливо покликала:

— К-куди ви йдете? Не кажіть мені, що хочете піти далі? Це місце таке страшне!

Зітхнувши, Лінь Цьовши відповів Сюй Дзінь:

— Ага, хочемо оглянути все . Він попрямував уперед, шляхом розглядаючи обстановку.

Храм виявився дуже великим та просторим, відразу біля входу починалася простора зала в якій була статуя Будди та кілька вівтарів для пахощів. Схоже, селяни часто відвідували святиню, щоб віддати шану та помолитися. Всередині було багато менших окремих кімнат, більшість із яких були замкнені. Крізь віконце у дверях Лінь Цьовши помітив якісь статуї, накриті червоним полотном.

— От би потрапити всередину, - майже нечутно прошепотів Жвань Наньджу.

— Що там усередині таке? Сюй Дзінь потирала плечі, проганяючи мурашки. —Як страшно...

Почувши її, Жвань Наньджу повернувся та раптом припав до Лінь Цьовши і слабким голосом промовив:

— Ліньлінь-ґе, мені теж страшно.

Лінь Цьовши зрозумів, що в ньому знову прокинулася королева драми, він взяв його за руку, не знаючи при цьому, плакати чи сміятися:

— Не бійся, я поряд.

Побачивши це, Сюй Дзінь скрипнула зубами від ненависті. Безсумнівно, вона невпинно випльовувала в собі рядки вульгарної лайки, і з усією пристрастю проклинала цю безсоромною парочкою.

Пройшовши довгий коридор, вони нарешті побачили Чен, Цяньлі. У цей момент юнак стояв у кутку кімнати храму обличчям до стіни й дивився на Бог-зна-що. Почувши кроки, що наближалися до нього, Чен Цяньлі повернувся і побачив Лінь Цьовши та інших. Він поманив їх:

— Ходіть всі сюди, ви маєте це побачити, тут на стіні картина .

Лінь Цьовши, підходячи до нього, спитав: