Калейдоскоп Смерті / Kaleidoscope of death

56 Консервний завод

Далі вони попрямували будинками двох інших зниклих дітей.

Опитування рідних дозволило виявити загальну деталь у зникненні всіх трьох — перед зникненням кожна дитина говорила, що її хтось переслідує, але ніхто з батьків не повірив своєму чаду.

Одна з матерів, заливаючись сльозами, поскаржилася:

— Я дуже жалкую... Якби тоді я повірила їй, вона б не пропала! Це все я винна, це цілком моя вина... Я жахлива мати...

Жвань Наньджу м'яко втішив її парою фраз, потім запитав:

— Скажіть, чи немає у вас якихось відомостей про її зникнення? Якщо є, чи не могли б ви їх повідомити? Можливо, за допомогою цієї інформації нам вдасться якнайшвидше знайти вашу дочку.

Мати помовчала трохи і тихо промовила:

— Відомості... Ходять чутки, що в околицях нашого селища живе монстр... Звичайно, це лише чутки, ніхто не бачив його на власні очі.

— Монстр? Що це за монстр?

— Не знаю! — відповіла жінка. — Ми не знаємо, як виглядає цей монстр, але з чуток... біля нього завжди кружляють ворони...

Це все, що змогла їм розповісти мама дівчинки.

Але Жвань Наньджу вдалося випитати, що дівчинка любила грати біля консервного заводу і, незважаючи на заборони батьків, часто тікала без дозволу. Схоже, що й пропала вона на закритому й запечатаному консервному заводі...

Очевидно, завод і справді був важливою локацією.

Лінь Цьовши та Жвань Наньджу, дійшовши єдиної думки, вирішили швидко пообідати і вирушити на завод.

В обід смак їжі в їдальні нітрохи не покращав, кілька страв так чи інакше були пов'язані з рибою - випромінювали відповідний запах. А в центрі столу стояли відкриті рибні консерви, які виглядали набагато апетитнішими, ніж інші страви.

Саме тому багато хто вирішив поїсти консерви, навіть похвалили, що смак досить непоганий.

Після отриманих відомостей Лінь Цьовши щодо консервів зміг висловити лише ввічливу відмову. Чоловік пожував чогось іншого, потім взяв телефон і почав упорядковувати роздуми щодо цих дверей. Все ж таки добре, що в цьому світі він був змушений грати німу — до нього не підходили з питаннями, ніби й не помічаючи його існування.