Dream - Reality

1

зустрінь мене в опівночі, у лісі моїх снів. ми розведемо багаття і будемо рахувати зорі, які мерехтять понад деревами.

                                                                                                       - Крісті Енн Мартін -

Лісова галявина розцвітає в обіймах променів ранкового сонця. Густий туман, який ковдрою вкрив папороть починає танути і відступати. Легенький вітерець пронизує верховіття, ніжним подихом здуваючи краплини роси. Краплі води застигли перед падінням і заблищали, неначе діаманти. Птахи сповіщали про початок нового дня, дзвінко розносячи ехом свої пісні.

Немов та чарівна ельфійка, юна дівчина легкою ходою рухалась лісовою стежиною. Вона відчувала себе невід'ємною частиною цього великого світу. Маленькі комашки поспішали кудись, крокуючи одна за одною по стежині привернули її увагу. Як природа може створити таке?

Її тоненька біла сукня мов пелюстка лотоса огортала тіло дівчини та створила враження легкості та ефірності. Як тільки дівчина рухалася вперед, подих лісу створював шлейф позаду.

Крізь пташиний спів, пролунав дзвінкий чоловічий голос:

- Нарешті я тебе знайшов.

Дівчина обернулася та побачила перед собою чорнявого хлопчину. У відповідь, вона усміхнулася і побігла на зустріч долі.

- Якщо ти мене колись загубиш, то шукай тут. Я завжди буду чекати на тебе - на обличчі дівчини виступив палкий рум'янець.

Тим часом юнак пригорнув дівчину до себе і притиснувся губами до її маківки. В його голові пронеслася думка «не відпущу ніколи».

 Софі

Знову сни були солодкі, та я їх не пам'ятаю. Останні декілька місяців, все що залишається після ночі – це дивні відчуття легкості й радості, які я ніколи не переживала раніше. На годиннику опів на шосту ранку. Сонце вже прокинулося. Промені сонця невтомно пробиваються через гардини і надають кімнаті яскраво-жовтого забарвлення. Біля моїх ніг на ліжку ніжився під теплом світила кіт. Я дістала свій телефон і зробила фото муркотуна, погладила йому за вушком і сказала:

- Ти маленький тракторець! – у відповідь почула – ще більш виразне і радісне муркотіння.

Останні декілька років я не уявляю свого ранку без горнятка запашної та гіркуватої кави. Правильно заварювати каву, я навчилася у старому закладі Мілану, де майстерно готують на свіжо обсмажених кавових зернах класичний еспресо та рістретто. Так вийшло, що я приїхала у день їхньої річниці, та й ще, коли вони проводили дегустацію ароматних напоїв і майстер-клас з процесу приготування для всіх охочих.