Спортивний дуель під дощем

М'яч

2 тижні минуло з того інциденту. Синміна нудило тільки, коли він бачив старшого,який так і не вибачився,а просто підіслав свого друга. Той промямлив щось по-типу:"Хьонджин занадто гордий і не бачить своєї провини,але я хочу вибачитись за нього,він не такий зверхній,як здається".Не такий зверхній?Що за чорт!Якби він не був таким, то просто вибачився б. Синмін не розумів,якщо цей Хьонджин такий відомий в їхній школі,до того ж з його паралелі,чому він його до бійки не знав?А,напевно тому,що Кім постійно на тренуваннях,точно. Діла до шкільних пристрастей йому не було,як і Хьонджину. Їх об'єднувало 2 речі:ця, і любов до спорту.

Синмін зараз спав,не збираючись йти до школи. Сьогодні баскетбольний матч,а бачити пику цього нахаби знову,він не хоче. Тільки но Синміну вдалося прикрити очі,як почувся дзвінок.

– Джи,я тільки задрімав – видавав з себе сонний Синмін. – ми взяли золоту медаль з парного бадмінтону,стали чемпіонами Кореї.. – схоже,цей юнак досі спить.

– Я бачу ти не збираєшся прокидатись,коли тобі такі сни сняться? – почулося в слухавці.

– Я той матч..якщо я навіть на останніх трибунах буду сидіти,то він і так в мене м'ячем влучить.

– Та,Мін,він тоді ж не спеціально...

<<<Тиждень тому,в шкільному спорзалі<<

– Хо,на мене м'яч! – кричав Сан,готуючись закинути черговий м'яч в кільце супротивника. Синмін з Джисоном зайшли в залу,не розуміючи,чому вона ще не вільна. Тренер баскетболістів зупинив гру своїм свистком.

– Хлопці,я ж надіюся хоч ви прийшли не по автографи Хвана – заговорив чоловік,а інші посміялися. Всі,окрім Синміна.

– Ні,вибачте,але ми зайняли зал з 19:00 до 21:00 – проговорив Синмін,поправляючи чехол з ракеткою у себе на спині.

– А,так ви ці..хлопці з секції бадмінтону,так? – Хлопці кивнули в підтвердження. – Вибачте,мені казали,але я зовсім забув,можете почекати 10 хвилин хлопці дограють і ми підемо,гаразд?

– Так,звісно – погодився Хан. Вони з Синміном пройшли до требун,сівши в першому ряду. Гра йшла добре. Джисону подобалося. Синміну ні. Він благав,щоб хоча б на тренуванні команда цього йолупа програла. Доречі про його команду. Це був її стандартний склад для змагань:Чанбін,Хьонджин,Мінхо,Сан і Йонджун. І знав Кім з них тільки двох,нажаль. Хоча,цей Мінхо здавався хорошим хлопцем. І поки Синмін перебував в своїх роздумах, почулися крики. Та хлопець пізно зреагував,лише тоді,коли м'яч прилетів йому прямо в лице.

>>>>

– Серйозно?!Він зламав мою улюблену рокетку,він так і не відплатив за неї! – бубнів Синмін.

– Всім поставлять по 10 з кожного предмету,якщо прийдеш на матч

– Я збираюсь!

Джисон знав як підняти друга. Єдиний предмет,з яким у Синміна не було проблем – фізкультура та англійська. Хороші оцінки з інших йому точно не завадять. Довго збиратися не довелось,накинувши на себе блакитний світшот та чорні джогери,Кім вилетів з квартири,знову доїдаючи сніданок по дорозі.

>>>>

– Хьонджин,ти не збираєшся купити тому малому нову ракетку?Він вже тиждень ходить з тією дешевою,яку школа закупляла на фізру – переодягаючись в форму перед матчем,запитав Чанбін.

– Я вже її купив,батькові люди її привезуть після матчу,але,якщо ти так переймаєшся,віддасиш її ти – без інтересу відповів Хван.

>>>>

Матч тривав вже 30 хвилин. Команда Сана вигравала,тож школярі з Синмінової школи раділи. Що не сказати про самого Синміна. Він вболівав за всіх,окрім Хвана. Забагато честі. Джисон,який сидів поруч,дуже захопився грою. Чи окремим гравцем?

– У Хвана жовта картка,коли вже буде червона – пробубнів Синмін.

– Не бубни,краще кави випий – Черьон,яка щойно прийшла,подала братові стакан кави. І тільки той потягнувся з радістю по нього...

– Синмін! – викрикнув хтось з гравців. Синмін оглянувся подивитися де його гукали,але знову м'яч. Йому в лице. Від того ж ідіота. Кава впала на підлогу,а сам Кім,у якого перед очима і були зірки від удару,вже вирвався на поле.

!Від автора!
Такс,я повернулася до вас з новою роботою!Попрошу тих,хто прочитає,писати свої відгуки,думки та поради!Глави не будуть великими від 600 до 1500 слів.Дякую за увагу,хорошого читання🐶🎀