Під озером

частина 1

Запах лісу пробирається глибоко під шкіру, проникаючи в легені й змушуючи жити далі, глибоко дихаючи на повні груди. Гілля дерев боляче дряпали обличчя і руки, ніби зупиняючи хлопця і не даючи йому йти далі вглиб. 
Хан Джісон - звичайний студент який, як і багато інших приїхав в місце трохи далі від цивілізації. В селі набагато краще думав він. Йому подобалося тут все, від краєвидів що розгорталися куди не глянь оком, до бабусиних страв якими вона годувала онука, бо той по її словах був "надто худий, і що він взагалі їв?". 
Дорога через ліс була не те що поганою, а дуже поганою. Стежка заросла травою по коліна, було видно що цими місцями ніхто давно не ходив. Але Джісон не хотів здаватись, все ж його цікавило усе довкола.
Прийшовши великий шмат дороги на який знадобилось багато часу, перед його очима розкинулося озеро. Невелике на розмір, воно поблискувало на сонці відбиваючи його промені та рухаючись від вітру. 
- Нарешті щось цікаве - хлопець плеснувши в долоні пришвидшив крок, майже залітаючи з розгону в прозору воду. 
Присівши на краю, руки опустились до низу у воду, роблячи хвилі руками ніби допомагаючи вітру. Джісону це місце здавалось дивним, чому до такого чудового місця ніхто не ходив? Доріжки зарослі травою і дерева з колючим гіллям розкидались на усьому шляху. Тут не співали птахи, не було ніякого шуму і гаму. Нічого. Можливо він просто пішов іншою дорогою? Можливо це просто такий час? Хоча, на цей час це не так важливо, він запитає у бабусі коли прийде додому.
Час безсердечно плинув, залишаючи минуле позаду. Джісон все так само сидів на березі озера, дивлячись на краєвиди. Він вважав себе параноїком тому, що попри абсолютну тишу він чув тріскіт гілок, і йому здавалося ніби хтось за ним спостерігає. Повертаючись у різні сторони він так нікого і не побачив, скидаючи все на свою недостатню кількість сну. 

Джісон запихає за дві щоки їжу яку приготувала бабуся, сидячи на кухні й дивлячись на захід сонця. 
- Чому в ліс ніхто не ходить? - Виговорити фразу до кінця одразу не виходить через повний рот, але хлопця реально цікавило це запитання. 
- Який ліс? Той що з краю? - Обличчя старої різко зблідло, ніби вона побачила там, замість свого онука - привида. 
- Угу 
- Джісон, ти ж не ходив туди? Скажи мені, що ні. Цей ліс вважають забутим через прокляте озеро, яке знаходиться в самому центрі. Люди кажуть, що там є якесь створіння, що затягує людей вглиб озера. Краще туди не ходити. Бережного Бог береже. 
Бабуся ще щось говорить, але Хан вже не чує її, жує залишок вечері й думає над чимось своїм.