Цілунок вампіра

9

Вихідні проходять спокійно. Техьон та Чонгук кожну вільну хвилинку переписуються, намагаючись таким чином дізнатись більше один про одного. Часом вони жартують та обговорюють майбутнє відрядження до Пусану, а коли вечоріє Чонгук дзвонить до омеги і вони розмовляють. Щиро розмовляють про життя. Такі розмови подобаються їм, бо справді говорять на важливі теми, а часом про дрібниці. Виявляється, що Кім не любить гостру їжу та каву. Попри велике здивування омеги, Чон - здоровезний чоловік, боїться мікрохвильових пічок, але обожнює бананове молоко.

В неділю Техьон справді отримує подарунок. Ранком йому кур'єр приносить невеличкий пакет. Там були цинамонові рулетики, дві ароматичні свічки, одна з запахом вина, а друга з запахом апельсину. Ще там була стопка футболок. Невипраних футболок Чонгука. Старший тоді пояснив, що хоче аби Кім звикав до його запаху і, що поношений одяг для цього чудово пасує. Тепер Техьон ходить у великих футболках істинного по дому, спить в ній та насолоджується запахом.
Такий вчинок для Техьона був величезним символом турботи та любові. Він завжди хотів мати одяг свого істинного поруч з собою. А те, що Чонгук сам віддав їх зачаровує все більше та більше.

*

В понеділок було тяжко відірвати голову від подушки, бо почуття, що поруч Чонгук були занадто сильними.
Техьон запізнився на двадцять хвилин на роботу. Червоний, захеканий, з скуйовдженим волоссям прийшов до рецепції. Привітався з колегами та підтвердив картою, що прийшов. На нього чекала велика стопка паперів в кабінеті. Добре хоча б, що менша ніж на початку його праці. Він зразу ж зробив собі фруктовий чай та сів розбирати документи, уважно пильнуючи час. За пів години, він взяв блокнот де були всі сьогоднішні справи його начальника та пішов до його кабінету.

-Добрий день, містер Чон, - сказав Техьон після того як ввійшов до кабінету.

Кім трохи розгублений, бо не знає як зараз має ставитись до Чонгука: як до начальника чи як до істинного. Звісно, йому хочеться аби Чон був зараз другим варіантом, а не першим. Техьон засумував за ним та його ласками.

В кабінеті нікого не має, тільки альфа. Йому це навіть на руку, не мусить ні перед ким притворятись, що зовсім не знає начальника.

-Привіт, Техьон~і, - старший дивиться на нього та радісно усміхається. -Як вихідні?- питає він.