Він крокував з високо піднятою головою, примружуючі очі на сонці. Струнка зелена трава обвивала його тіло, стигле колосся торкалося його щік та вусів. Я йшла йому на зустріч. Наші погляди зустрілися. Він зупинився в метрі від мене: "Проходьте, гарна пані!". Проте я не піддалася на його лестощі. І в якусь мить це чемне створворіння перетворилося на вуличне чмо на ім'я Лютий. Побігло стрімголов травою, кущами, дорогою розкидало котів, які відпочивали у затінку, перелізло сусідський паркан і гордою ходою пройшло, машучи мені хвостом "допобачення".
Ну чекай, котяко! Піймаю, намилю і висушу!
