Егоїст

***

Йду собі, нікому не заважаю. Бачу, сидить бабця Мотря на старій табуретці, а перед нею на покривалі всіляке барахло.

Думаю: О, тре підійти.

Чую в себе за спиною голос діда, а що за дід — фіг знає, не пам'ятаю. Чи-то Степан, чи-то Валик. Кричав мені, щоб не смів наближатися до відьми, але мені що? Я вдав вигляд, що глушко й нічого не чую, хата моя з краю і це правда, до речі!

Зупинився біля бабці Мотрі, привітався. Вона мені в відповідь каже:

— О, привіт, Микитко, виріс ти, одначе. Хочеш купити щось? Не боїшся мене?

— Нє, я сам кого хоч налякати можу, — гордо відповідаю і потираю колюче підборіддя. Бліна! Поголитися б, а то сам як бритва. — Купити-то можна. А шо власне у вас купити-то можна? Мамця мене по продукти послала, а батя по гвинти. У вас ні таво, ні таво нема.

— Микитонько, а обирай те, що на твою думку доцільно купити на першу в житті премію. Не вічно же тобі Наталочку слухати.

Наталочка — мамця моя. Не чув, правда, щоб вони знайомі були, але то діло десяте. Тут, у нашому СМТ, навіть зальотний тип може підійти до тебе й сказати: «О, прив, я бачив, коли ти пердів в утробі у мамці».

Стапе, а як вона взагалі дізналася, що в мене премія? Невже, ряльно відьма?!.

Словом, неважливо!

Дивлюся я ото на мотлох і бачу красу: Тетрис! Хоча... ні, а може й да? Словом, прикольна пласка штучка чорного кольору з кнопочками та невеличким екраном. Легко в долонь поміщається. Схожа на іграшки, які дуже популярні були в моєму дитинстві. Хоча, може вони й зараз популярні? Я хер знає, чим підлітки цікавляться.

Як телепень показую пальцем на дивну штучку. Бабця усміхається й хоче вже почати розповідати мені, що це за, аж раптом втручається тітка Світлана — подружка мамці й кричить, щоб я нічого купляв у відьми, а то поскаржиться батькам.

А я думаю: хулі я маю цим перейматися, якщо мені трішечки до тридцяти не дістає? Не будуть же мене по дупі бити. Максимум, по голові тріснуть та й все.

Посилаю тітку на хуй її чоловіка, що пішов у всіх смислах, коли я в двадцять рочків мучився де знайти в кого замовити курсову.

Натискаєш на першу кнопочку — вмикається головне меню, — говорить бабуся.

В меню є списки різноманітних магічних створень і монстрів, яких тільки можна забажати з міських легенд, міфології, приказок, художньої літератури та фільмів. Про них можна почитати, а можна натиснути на другу кнопочку й активувати вибір: Направити на «випадково» і «ім'я людини», яке ти можеш ввести. Кнопочки, які розташовані ромбиком: нагору, вліво, вправо, вниз.