З мого переїзду минуло 5 років, 3 місяці і 6 днів. Чи хотіла я сюди повертатись так рано? Ні. Але що ж поробиш, як бідна бабуся Мейл не змогла дочекатись мого приїзду трохи пізніше. На років так 10...
Не люблю це місце. Тут кожен куток так і шепоче - "тікай, бо тебе переїде джип, з'їсть місцевий собака чи ти впадеш у старовинну криницю, що стоїть десь посеред лісу." Ну, а яке враження ще може залишитись тут, де я жила і навчалась в такій ненависній школі? Брр, аж мороз по шкірі йде, коли згадую ту прибиральницю. Все вона чує і все знає, хоча на той момент їй було вже 86. Ходили чутки, що вона там якимсь чаклунством займається. Хтось в це вірить? Хочеться надіятись, що ця історія з цим не зв'яжеться.
Завтра зранку був похорон, а я сиділа на ліжку в готелі за пару миль від міста. Мені вже здавалось, що всі погляди тільки на мені, і я вже чую це "я так Вам співчуваю, Елі". Нащо мені ваші співчуття, і так тошно. Дайте в тишині побути хоча б хвилину. А, точно. Мене звати Еліза, як писав великий Бетховен. Під час вагітності, його музика було єдиним, що заспокоювало мою маму після розлучення з татом. З цього і вийшло - Еліза. Багато хто в документах як повне ім'я пише Елізабет, але це не правильно.
Досить про мене. Як завжди розповідаю на початку знайомства всі секрети свого життя. Дратує.
На годиннику 16:42 і я виїзжаю на своїй(бачиш, тату, я досягла цього, а ти не вірив) машині в сторону містечка. Це був звичайний пасат. Звісно, хотілось як в підліткових мріях імпалу 67-го, але, навіть на даний момент, це неосяжна мрія. З віком розумієш, що треба обирати щось практичне.
Вже стемніло, коли я поставила автомобіль на паркувальному місці. Я не хотіла йти в той будинок. Якщо я відчую запах свого дитинства, то мене або знудить, або в мене буде істерика.
Вирішила, що переночую в автомобілі. Хоча скільки я не намагалась заснути, я не змогла. Тому вирішила пройтись по знайомих місцях пізнім вечором, нагуляти сон. Хто ж знав, що далі обернеться все так, як не підозрював ніхто.. Хоча це перебільшення. Не підозрювала, напевно, тільки я...
ВИ ЧИТАЄТЕ
її історія, написана у старому блокноті
Teen Fiction«Скільки б доріг і стежок не було у моєму житті, я ніколи не забуду ту, на якій зустріла тебе. Не можу сказати, що покохала тебе одразу, але з часом моє серце належало тобі. А чи належало твоє мені - вже зовсім інша історія.» Вона - 22-х річна студе...
