Хаскі та його Вчитель Білий Кіт

Вступ від Автора

«Спочатку мені хотілося повернути і більше ніколи не випускати з рук старшого брата-наставника, але хто б міг подумати, що в результаті я захопив свого ... вчителя?»
Ублюдок в активі, тиран і деспот у пасиві.

Мо Жан відчував, що вибрати Чу Ваньніна вчителем було великою помилкою.
Правду кажучи, його шановний вчитель надто вже схожий на кота, а сам він — на дурне цуценя, що постійно крутиться під ногами і виляє хвостом.

Пси та коти ставляться до різних видів, тому не можуть бути разом, так що дурний пес спочатку зовсім не планував тягнути до кота свої волохаті лапи.

Він нутром чув, що коли вже народився собакою, то повинен вибрати в супутники життя іншого собаку. Ось узяти, наприклад, його старшого брата-наставника, схожого на чарівного шпіца - разом вони склали б ідеальну пару.

Однак, навіть відродившись після смерті і проживши два життя, зрештою він знову і знову хапав зубами і тягнув у своє лігво білосніжного кота-вчителя, що зовсім не тішив око.

Надто безглуздий сибірський хаски атакує (актив), запальний цундере бездоганно білий кіт приймає (пасив).

1. Це спроба написати у тому, як відкидання суспільства після відродження спробував, відкинувши минуле, ступити на шлях чесноти. Не варто намагатися дотримуватися описаних тут духовних практик і використовувати цей текст як інструкцію з удосконалення.

2. Але стати гідною людиною не так просто, і на нас чекає довга подорож цього високоповажного по землі і під небесами у пошуках власного шляху. У процесі буде складно уникнути помилок і не збожеволіти. Тож, товариші, якщо що, прошу, виявите поблажливість до юної письменниці.

3. Критикам: моральні цінності та світогляд, описані у романі, не властиві автору. Не треба плутати автора та його персонажів.

4. Критикам: цей ідіот, збоченець, покидьок і подонок помер, а потім відродився. Після переродження він почав змінюватись, але це дуже довгий процес. Будьте терплячі! Я прошу всього трохи терпіння!

5. Цнотливий і чистий терпить (пасив/боттом), брудний збоченець нападає (актив/топ).

6. Ця розповідь торкається такого неоднозначного питання, як прийняття насильства. Основна пара знаходиться в таких відносинах, коли один повністю контролює іншого в досить жорсткій і агресивній формі, а другий це приймає (загалом, садомазохізм). Правда... ем... такого роду любовний зв'язок, коли один третює іншого, щоб струсити його емоційно, чогось домогтися і заслужити любов... якщо зустрінете щось схоже в житті, як би ви сильно не любили, розривайте стосунки. Дякую за увагу.

7. Будь ласка, жодних порівнянь, рейтингів та нав'язливих шанувальників. Пишу для задоволення і заради забави, ні за ким не женуся і не схильна до сарказму у спілкуванні з читачами. Хоча можу трошки пожартувати та підколоти у коментарях, як молодша сестра, без образ. Будь ласка, не розповсюджуйте сцени з рейтингом по мережі, будьте ввічливі та ніжні один до одного... Інакше я знайду вас і загризу.

8. Ну що, зіграємо? Спробуйте не дати мені викинути щасливе число.

Сподіваюся, «Хаскі та його Вчитель Білий Кіт» подарує вам чудовий час...

Імператор світу вдосконалюваних Мо Вейюй вчинив безліч непробачних злодіянь, зганьбив свого наставника і зганьбив предків, після чого сам позбавив себе життя, але переродився в той самий рік, коли був прийнятий в учні. Тепер у ніжній оболонці юнака живе душа старого демона. Поступово, один за одним, спливають факти з його старанно приховуваного минулого, і, коли правда виходить назовні, до жаху Мо Вейюя з'ясовується, що найненависніша людина з минулого життя, всупереч її колишнім уявленням, завжди таємно захищала його...

Людське серце скинуло зміїну шкіру, і в пориві каяття демон захотів знову стати на шлях чесноти. Але хіба можна так просто змити з рук кров невинних і скинути тягар тяжких гріхів минулого?

Розповідь динамічна, без води, почуття та емоції описані дуже жваво та яскраво, непередбачувані повороти сюжету не дадуть вам нудьгувати. Кожен персонаж історії, незалежно від відведеної йому ролі, має багатогранний характер.

Світ не поділяється на чорне та біле, і люди не поділяються на добрих та поганих. Автор пише все з погляду персонажа та шанобливо ставиться до мотивації кожного з героїв. Незалежно від того, чи йдеться про соціофоба, який, приховуючи справжні почуття, піклується про своїх учнів і страждає через них, або про те, що живе у темряві, але тягнеться до світла бунтівного Мо Вейюе — всі персонажі цієї історії, навіть найпрохідніші і незначні, мають душу і тіло, дихають і відчувають, зовсім як живі люди.