Ми змогли?

Розділ 1

Ніколь

Ось я крокую до кабінету, який може змінити може життя на дві частини. Запитаєте чому? Тому що за декілька хвилин дізнаюся, чи працюватиму в команді своєї мрії, а саме Збірна України.

- Можна, - запитала я відкриваючи двері кабінету.

- Так, звичайно, проходьте, - посміхнулася жінка середніх років. - Я так розумію, Ви, Ніколь?

- Це я, - промовила сідаючи на стільки, що був навпроти.

- Розповідайте, які мови знаєте? - запитала вона.

- Досконало я володію англійською та німецькою мовами, - почала я. - Вивчала їх в університеті, також знаю французьку, але цією мовою я володію на рівні В2, - відповіла на питання.

- Чудово, - посміхнулась Ганна. - Зараз в нас пріоритет стоїть на німецькій мові, - додала.

- Якщо потрібно, я прийду будь-які тест, - сказала я, переминаючи в руках ремінець своєї сумки.

- Вам не слід хвилюватися, - почала заспокоювати мене жінка. - Все добре, ви прийнятті на роботу, - посміхнулася вона.

- Ви, зараз серйозно? - запитала я, не вірячи тому, що зараз почула.

- Так, ходімо на стадіон, - сказала Ганна, стаючи зі свого крісла. - Я познайомлю вас з футболістами, а також з іншими працівниками збірної.

Як і сказала жінка у хлопців зараз було ранкове тренування. Ставши біля поля жінка сказала:

- Прошу хвилинку вашої уваги, - звернулася вона до них. - Я хочу познайомити вас з новим працівником нашої команди. - Її звати Ніколь і на період Євро, а також Олімпійських ігор, вона працюватиме з нами. Я надіюсь, ви нормально приймете, - після чого вона пішла, я ж залишилася біля Влади Седан, а також Романа Бебех.

- Привіт, я Влада, - сказала вона протягуючи рука, аби привітатися.

- Привіт, а я Роман, - сказав після Влади він.

- Привіт, приємно познайомитись, я Ніколь, можете називати мене Нікою, - відповіла я, пожимаючи руку у відповідь.

- В тебе дуже гарне ім'я, - сказала Влада.

- Дякую, - посміхнулась я і ми почали спостерігати за тренуванням хлопців.

Через хвилин 20 до нас підійшов Михайло Мудрик та Георгій Судаков.

- Привіт, - промовили хлопці.

- Привіт, - відповіла я. - Я Ніка.

- Дуже приємно, я Георгій, а це мій друг Михайло, - сказав Судаков.

- Взаємно, - відповіла я.

- В нас сьогодні та завтра немає тренування, тому зібралися підтип до клубу, не хочеш з нами? - запропонував Мудрик.

- Можна, - посміхнулась я. - А хто буде?

- Не будемо вам заважати, - промовила Влада і вони з Ромою пішли у бік готелю.

- Поки що, я, Міша, Бражко, Микола, Ванат і Шапаренко, - сказав Жора.

- Я не впевнена, що вам буде комфортно зі мною, - сказала. - Ви ж мене взагалі не знаєте.

- Саме тому, ми тебе і кличемо, - сказав Михайло. - Де краще можна дізнатися одне про одного, як не в нічному клубі.

- Добре, я прийду, - посміхнулася, те ж саме зробили і хлопці у відповідь.

Після чого ми пішла до їдальні, оскільки в хлопців зараз невеличкий перекус. Всюди було зайнято, було вільне тільки одне місце, поруч з хлопцями, які ідуть до клубу.

- Можна сісти, поруч з вами? - запитала, стоячи зі склянкою соку, а також з булочкою.

- Так, звичайно, - посміхнувся Миколенко.