Ми змогли?

Розділ 9

Коля

Почувши, що Ніка готова та хоче бути моєю дівчиною я був неймовірно щасливим.

  — Ей, мені лоскотно, — посміхнулась дівчина поки я цілував її всюди.

  — Прости занадто гарна і мені хочеться цілувати тебе всюди і весь час, — посміхнувся я. — Мені дуже цікаво, невже ти збиралася когось звалювати в цій сукні? — запитав гладячи ногу дівчину.

  — Ну взагалі-то сукня в підлогу, — сказала Ніка.

  — Нікуся, не зважаючи на те, що вона в підлогу, розріз сягає середини бедра, — сказав я гладячи її ніжку.

  — Невже тобі не подобається? — запитала дівчина, ще сильніше прижимаючись до мене.

  — Мені все дуже подобається, проте коли я уявляю що хтось може побачити оці прекрасні ніжки, я починаю нервувати, — відповів.

  — Але ж ти розумієш, що я не буду приховувати свої неймовірно гарні ніжки, — сказала дівчина, після чого положила одну зі своїх ніжок мені на стегна.

  — Звичайно не будеш, тому що я буду весь час поряд і ніхто не зможе доторкнутися до цих неймовірних ніжок, — відповів я цілуючи дівчину в губи.

  — До речі про поряд, я хочу в тебе дещо попросити, — сказала Ніка дивлячись мені в очі.

  — Що ти маєш на увазі? — запитав я, хоча схоже розумів, до чого веде Ніка.

  — Я не хочу, щоб твоя аудиторія та фани футболу знали про нас, — сказала вона уважно спостерігаючи за моєю увагою.

  — Добре, але я хочу, щоб мої близькі друзі знали про це, — відповів я.

  — Домовились, — сказала вона після чого притулилась губами до мого лоба.

  — І що ж скаже мій лікар? — запитав я саджаючи дівчину собі на стегна.

  — Я скажу, що в тебе гарячий лоб, — сказала вона. Після чого потягнулася до тумби, де лежав термометр.

  — В тебе є якісь тапочки? — запитала дівчина.

  — Можеш пошукати в шафі, там повинні бути, — відповів, після чого дівчина попрямувала на вказане місце, я ж в свою чергу спостерігав за її рухами. — Невже тобі дійсно в них зручно?

  — З самого початку було не дуже, проте згодом я вже звикла, — відповіла вона прямуючи назад до мене. — Давай перевіримо, що там в тебе, — сказала Ніка протягуючи руку, для термометра. — 37,5, все не так погано, я зараз принесу чай з лимоном і думаю зранку все буде нормально.

  — Ти ж залишишся зі мною? — запитав я, тримаючи дівчину за руку. — Я хворий мене не можна залишати одного.

  — Я не думала, що Микола Шапаренко такий маніпулятор, — посміхнулася Ніка.

  — Нікуся, я ще який маніпулятор, — відповів.

  — Добре, але для початку я схожу переодягнутися, — сказала дівчина прямуючи на вихід.

   — Навіщо тобі кудись йти, якщо ти можеш обрати, щось з моєї шафи, — сказав, відкриваючи шафу, обравши одну з футболок збірної я протягнув їй одяг на ніч.