Дивно це все , раніше було легко , буквально вийшов з дому на чергову пянку і купа нових знайомст , серед яких можна вибрати з ким спілкуватися , так і робив . Відсікав всіх лишніх людей які не були цікаві чи просто не притягували до себе , не те шоб я на стільки вискомірниц просто на автоматі . З любою дівчиною можна було познайомитись за вечір , а наступний вже йти гуляти з нею і її подругою . Ну як гуляти , пити крадену самогонку і йти шукати приключок . Потім спілкуватися , не спілкуватись , не важливо , адже через пару днів знову пожнайомлюсь з іншою яка зацікавить мене більше . В такому потокові людей можна легко загубитись , важко назвати це плюсом чи мінусом , так було і це не змінити .
Бувало познаймишся разом напєтесь , будете цілувати , а на наступний день геть забудеш її імя далі все покладаєтся на руки долі і похоті яка або зведе вас або ви ніколи більше не побачетесь . Буде дивно звучати , я вірю в долю , дуже наівно , по дитячому . Але доля в моєм розумінні це скоріше вірогідності , які будуть зводити ваші шляхи , сукупність мілких подій , які взагалі ніколи не могли би статись , якби не збіги обставин . Доля прекрасна , іронічна і неосяжна , деколи не справидлива , але якщо це не можна змінити , чому тоді турбуватися через її несправедливість?
В цілому мою ранню молодість можна охарактеризувати як «гіпер-комунікабельність» бувало з деякими людьми знайомився по декілька раз , їх це забавляло , та і мене . Та сама бездумна , безтурботна молодість пройшла швидко , буквально рік чи пітора я вже і не памятаю . Закінчилась вона із приходом війни , потрібно було дорослішати , та моя випадкова знайома яку я хотів трахнути та кинути , щоб вгомонити свою похоть та трохи згладити самотність залетіла .
З кожнии днем було все складніше , поступово все сильніше моя душа відривалась від тіла і я дивився на себе , наче із сторони . Життя на пів-автоматі . Вчасно скажи що я тебе люблю , перед сном підготувати числені вірогідні промови , лаконічні та безвихідні , старатись думати про майбутнє , переважно про фінансову складову та старатись і старатись не думати про своє положення .
Спіткавше мене безсоння , не давало вибору , заставляло думати . Думки пожирали мою душу великими кусками , як змія яка кусає себе за хвіст та з кожним разом наближаєтся все блище до голови.
Кімната була повна газу , всі конфорки були відкриті на повну , але без іскри це все не мало сенсу . В такому стані я провів пів року , можливо більше .
Іскрою стала випадкова знайома , з якою завжди відчувався якийсь ментальний звязок , дивно таке відчувати на протязі 2 років .
З нею я не спілкувався , взагалі я ні з ким не спілкувся рік , моя «майбутня дружина» сильно контролювала мої соціальні звязки та і я не особо мав щось проти .
Багато точок доторків та часті випадкові зустрічі , зробили своє діло , доля здавалось би , звела мене із самою розуміючою та близькою людиною у самий невдалий час або вдалий?
Кімната вибухнула , позносило вікна тріснув фундамент та дах , кімната була зруйнована , але я переїхав у нову .
Нова була легка та ніжна неначе хмари , комфортна та приємна.
Але і в ній я не затримався довго і знову став бездомним . Цього разу було без вибхів газу без хуйні . Кімната погано отоплювалась , хоч і на початку було тепло , але з кожним разом тепло все угасало та холод все більше морозив моє тіло , дійшло до того , що всередині було холодніше ніж на дворі , а на дворі була зима , я терпів старався розпалити піч , результату це не дало.
Отримавши обмороження я пішов сам .
Лікуватись прийшлось досить довго , хоч і не так довго як і раніше.
І знову я сам , залічивши обмороження горілкою та іншим пойлом я повернувся в норму , тепер мене морозило із середини. Звучить ніби нескінечний круг блядства , коли все палає із середини та обмороження різних стадій , можливо так і є .
З кожним разом все більше хотілось розірвати це порочне коло та перестати шукати затишок в чужому домі , потрібно було перше зігріти душу . Останім часом душу гріла мені лише горілка . Знайомитись стало ще легше чим раніше , але результату це не давало . Важко сказати в чому проблема в мені чи у них .
Скоріше за все у мені , надто легко достукатись до душі людини це більше мінус чим плюс . Був азарт , азарт знайти щось темне , потаємне і знаходив , купу бруду , нещасть , дитячих травм . Дівчата легко довіряли мені свої таємниці . З часом це набридло слухати одне і те ж від кожної третьої . Як завжди батько уєбан який чи то пиздив її чи не уділяв достатньо уваги або він був хорошим і помер .
Звучить ніби призирство , ніби я ставлю себе вище за них , але це скоріше розчаруваня , не тільки ними але і собою я такий же .
Розкривавши кожен замок душі раз за разом все швидше , втрачався інтерес.
Похоть вже не була така палка та обпікаюча , вона стала фоном та мені стало просто байдуже , викрутюватись пиздіти в очі , щоб любим способом трахнути стало не вигідно . Витрачати стільки сил та часу лише , щоб на секунду відчути оргазм , було тупо , а любов ,ахахахах , любов .
Часто мене спіткало відчуття любові як я думав , хоча це була просто короткочасна привязаність . Яка досить швидко проходила , страшно взагалі чи зможу я когось по справжньому полюбити.
Тактильний голод вже не здавався таким тошним та огидним , він перетворився на частину мене тому перестав тривожити ,а лише мирно очікував хоч малої порції тепла .
В цілому можу сказати що мені нормальн , звісно ж залежить що вважають нормою .
Зараз я в режимі очікування, очікування , коли доля мене зведе знову із людиною , що зможе мене зігріти , поки я ще повністю не охолов .
Звісно ж я готовий в любий момент роздути свій жар та запалити так само і цю подругу долі , звісно ж якщо вона зявится та чи взагалі вона є , а не являється тільки плодом моєї хворої уяви . Хто знає можливо вона знайдется завтра , післязавтра , через 1 рік , 2 , а можливо і взагалі ніколи .
Напевно ніколи не можу розгадати шифр цієї іронічної хвойди Долі , залишається тільки надія.
