Чан стукає ногою, поки чекає хлопця біля кінотеатру. Він справді нервує перед новою зустріччю, бо останній раз, коли вони бачились, закінчився... Дивно. Насправді Чан прокрутив момент того невинного поцілунку тисячу разів у голові за одну ніч, звісно, сон відійшов на другий план.
Проте він не міг нічого вдіяти через радість, яка переповнювала його після довгої розлуки. Фелікс казав, що три місяці це не так багато і Синмін просто зайнятий. Однак йому все одно здавалось підозрілим, наскільки хлопець поринув у свої турботи. Не те, щоб він був людиною, яка просить про допомогу, але у нього завжди знаходився час на друзів. Синмін любить "своїх" людей і попри усе приділяє їм увагу.
Тому тоді Чан злякався того, що він перестав бути таким важливим. Можливо тепер з ним некомфортно і довіра втрачена назавжди. Однак після цього Синмін вривається до нього на дах, плаче в обіймах та щирий, як ніколи. Тоді Чан отримав надію на краще, яка згодом лише укріпилась у свідомості. Але страх бути покунитум продовжує дихати у спину.
— Хьоне, у тебе і так багато зморшок, перестань хмуритись.
Хлопець повертається з виру думок, одразу бачить блискучу усмішку та ніжний погляд карих очей.
— Зморшки точно не зіпсують мене, — фиркає він.
— О ні, просто вони будуть ще краще демонструвати твою пристаркувату натуру, — хіхікає Синмін, але Чан не взмозі відвернути погляд від нього.
Біла сорочка з вирізом та рюшами, що оточують його. Чорні класичні брюки підкреслюють тонку талію, поки з поясу звисають підвіски місяця та сонця. Цей образ не такий шокуючий, як минулий, але серце Чана пропускає на декілька ударів більше.
— Ти вирішив використати цю підвіску таким чином? Виглядає дуже круто, — заворожено промовляє він.
— Ти знаєш, я не люблю носити щось на шиї, але це все ж твій подарунок... Тому я вирішив застосувати її таким чином.
— Ти завжди був кмітливим, Міні, — Чан приязно усміхається, поки тягнеться до чужої руки, щоб переплисти їхні пальці. — Ходімо оберемо фільм, а потім уже попкорн.
Синмін, на диво, не пручається, а стискає долоню сильніше та йде з ним в одному темпі. Що все ж сталось за ці кляті три місяці? Куди запропостився той колючий хлопець, який шипів, ніби вуличний кіт, на кожний дотик? Однак скаржитись на це зовсім не хочеться.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Місяць та сонце сходять разом
Fanfic- Міні, ти мене лякаєш, - фиркає хлопець. - Це найкраще, що я чув за сьогодні, - Синмін перекидає ногу через стегно Чана, що продовжує лежати на підлозі. Той давно звик до дивних звичок друга, тому не дивується, коли відчуває вагу тіла на своїх нога...
