Одна за другою, четверта за п'ятою стирали вони все.
Як в тому сні, що апокаліпсис настав.
Прокинувшись серед руїн в покинутім аеропорту, відчув під ногами я воду.
Тьмяно було, йшов у чоботях та вийшов на двір і побачив сіре небо й підтоплену землю.
Вітер подув, лисі дерева погнулись під ним. Потім він ляснув і з вежі аеропорту обвались залізні прути. Хтось згори крикнув: "Швидше в літак!" і побігли ми всі до аеросмуги.
Вода з-під ніг почала тікати й прудко заліз я туди, сів за пілота й почав перевірку.
Літак був несправний.
Потім очима тих хто вгорі побачив я те - вона не мала ні краю ні кінця, здавалась малою та як ближче аж серце упало під ноги, закриваю я очі.
І раптом із ревом моря людства не стало.
Такою була сьома хвиля потопу.
ВИ ЧИТАЄТЕ
30 Днів. Легенда
Ficción históricaЯ проходжу марафон, день в день звісно не встигну писати й викладати, бо праця, але най буде. 30 днів про мене - це письменницький виклик, приурочений до річниці створення Українського Wattpad Ком'юніті. Тому, я в ділі.
