Я хочу побачити на власні очі, як ти вбаваєш моїх друзів - Багатошарові спогади

Ч.1 - Артем вступає у гру

Доброго ранку, прекрасний світ! На зв'язку як завжди ваш дорогий Артем. Хоча, думаю, представлення мені не було потрібне. Мій сон закінчився знаменитим Стівеном Кінгом. І цей день почнеться однією з його золотих, сяючих книг під назвою «Кладовище домашніх тварин». Трохи встигну почитати, адже сьогодні треба до школи! Життя в літературі часом здається більш захопливим і непередбачуваним... От би й наше повсякдення частіше дарувало різні незабутні моменти, бажано позитивні. Так.

Зайшов у ванну кімнату, навіть не торкаючись вимикача на стіні, і тут же вийшов. Не витрачаю час на ранкову рутину, адже є справи важливіші. За кілька земних хвилин я вже опинився у дворі. У своєму власному, на хвилиночку. Хоча міг би безперешкодно перебратися через паркан до сусідів. Але це якось іншим разом.

Підбираюся до гаража, щоб відчинити його і забрати свій улюблений велосипед, якому понад десяток років. Він старший, ніж цукровий діабет у бабусі. Гаразд, це все жарти, чорний гумор. Упс, забув ключі на холодильнику! Але нічого, я постараюся відімкнути сам. Не можна повертатися назад, бо є шанс, що спіткнуся об поріг і розіб'ю ніс. Завдяки своїм довгим нігтям я зміг миттєво зламати замок. Тому й не треба їх зайвий раз стригти, адже можуть у будь-яку мить стати в пригоді!

Мій драндулет припадав пилом у крайньому кутку. Логічно. Який велик, такий і господар. Тернистий шлях лежав через гори маслянистих запчастин і металевого сміття. Щось батько так і не наважився розібрати весь цей мотлох, частина з якого дісталася нам ще від мого прадідуся. Наш рід передає все це неприбране барахло із покоління в покоління... Тату, будь ласка, зроби вже що-небудь, благаю. Я не хочу копатися в цьому бруді. І не хочу покладати такий тягар на своїх спадкоємців.

Насилу добираюся до велосипеда, і ще важче - вивезти його назовні. Ось це випробування. У двоколісного старичка знову здулося заднє колесо. Краще б уже гальма відмовили, була б різноманітність і екстрим. А так, доведеться знову топати назад заради насоса, який стояв у тому ж віддаленому кутку. От же сука. Моя любов постійно лагодити свій ненадійний байк, розрахований на дітей молодшого віку, взяла гору. Ой, добре, що ніхто не дізнається мої брудні секретики.

Нарешті зручно розміщую булки і ставлю спітнілі ноги на педалі. Хоч би ланцюги не злетіли. Помолюся на всякий пожежний випадок Будді, щоб він допоміг у такій нелегкій справі. Задньою лапою відмикаю хвіртку, яку наша родина забула замкнути на ніч. А що нам, ми люди прості, з селища Мрійливий Гей. Ой, тобто, Гай. Прошу вибачення.

Вирішив назад нічого не зачиняти, нехай собака наприв'язі сама вчиться за собою доглядати. До речі, я не наливав йому з учоранічого такого, а просто поставив пляшку «Пепсі» поруч, у яку налив воду з-піддавньоєгипетського крана, з якимись нотками іржі (у кращому разі). Нехай волохатийприятель розумнішає нарешті. Стає частиною цивілізованого суспільства. Я внього вірю, як в Ісуса. Тобто вкрай сильно, але в душі реаліст.