Я хочу побачити на власні очі, як ти вбаваєш моїх друзів - Багатошарові спогади

Ч.3 - День перший. Убивство в кабінеті фізики

У напівпохмурому шкільному коридорі зустрічаю Льоню, свого однокласника. Гей, братане, нам в інший бік! У тебе явно проблеми з орієнтацією. Зупиняємося, щоб привітатися за руку, як справжні чоловіки. Рукостискання, як зазвичай, не вдалося з першого разу, немовби наші долоні відштовхуються і змінюють траєкторію. З другої спроби руки міцно зійшлися, як мої батьки за дев'ять місяців до мого народження.

Я назвав цей дивний феномен «Льоня із Б лох, об'ївся блох». Придумав тільки зараз, не судіть суворо. Нічого поганого не маю до хлопця, просто жартую. Однокласник повертався додому за речами, адже прийшов без них. Бідний, не щастить же часом людям. Добре, що я не такий. А він і радий, що трохи пропустить заняття з украй важливої причини.

Фух-х, першим уроком сьогодні історія України з доброю вчителькою. Настільки доброю, що ми майже й не вчимо цей предмет. Зовсім знахабніли. Але зате я пам'ятаю, що Київську Русь хрестили в 988 році нашої ери. Достатньо знань, щоб скласти іспит?

Із доволі легким портфелем на плечах мчуся на другий поверх, у рідний кабінет історії. От би по життю завжди було так просто. Місце класне і приємне, адже має нові меблі, від яких не так болить таз і спина. Навіть досі лунає аромат деревини. Загалом, профілактика старості, а не навпаки.

Мою увагу одразу прикували до себе однокласники, що зібралися у велике коло посеред кімнати. Таке буває вкрай рідко, отже, є важлива причина. Цікаво дізнатися, що я пропустив.

Вітаюся з усіма. Андрій, виглядаючи вкрай серйозно (що вражає), із сумом у тремтячому голосі заявляє про те, що в стінах школи цієї ночі сталося вбивство. Усі спантеличені, голови опущені, очі бігали по кабінету... Я був у шоці. Решта учнів із Б класу підтвердили, що сказане - чистої води правда. Помилятися в них не варто, у мене вмить відпали всі сумніви.

Жах. Мовчимо. Не знав із чого почати. Але ж я не бачу двох хлопців із класу... Невже...? Ні, я геть відмовляюся в це вірити...

Ніби прочитавши мої думки, як телепати, однокласники пояснили, що було вбито хлопчиська з іншого класу, навіть не з паралелі. А наші Руслан із Мішею були дуже зайняті. Хм-м, чим же?

Не встиг я поцікавитися про їхнє дозвілля, як у ту ж секунду розмову перервав хлопець. В окулярах, такий весь серйозний. На вигляд розумний ботан, який по сім разів читає підручники. Не розумію таких перечитаних людей.