У Тенетах Змії

Я - маріонетка?

Звичайний будній день: я знову прокинувся, знову поїхав до школи і знову маю щільний графік, розписаний моїм батьком на кожну хвилину.

-Гей, чуваче, як у тебе справи? – сказав Ніно жваво жестикулюючи руками.

- Привіт, Ніно. – відказав я. – Все було б чудово, якби не перездача по літературі.

-Реально?! По літературі? Та у тебе ж там дев'ятнадцять балів, чуваче. – мовив Ніно, схопившись за голову. – Мені б твої оцінки...

- Ти ж знаєш для мого батька важливий найкращий результат. – знизав плечима.

- Мої співчуття, чуваче... – мовив той, поплескавши мене по плечу.

Пролунав дзвоник, ми відразу побігли до класу.

- Йой, зараз література... З богом, чуваче!

Увійшовши до класу, я відразу підійшов до мадам Б'юстьє, щоб перездати тему.

- Мадам, чи дозволите ви виправити оцінку?

- Але ж, Адріане, куди ще вище? – здивовано запитала вчителька. – Дев'ятнадцять балів це ж чудова оцінка...

- Хочу бути досконалим у всьому. – посміхнувшись відповів я.

*Після опитування*

Продзвенів дзвоник, і мої шедевро-однокласники почали гарцювати (макаки кончені). Та в цій какофонії звуків до мене долинув дзінкий, гарний, але набридливий голос Марінетт. Вона щось жваво обговорювала зі своєю подругою Алею.

- Ти знала, що сьогодні день народження у Джулеки? – променисто запитала у Алі Марінетт.

- Ну звичайно! – підскочила Аля. – Ми збираємося влаштувати їй вечірку-сюрприз. Давай з нами?

- Яка чудова ідея! З радістю допоможу. –усміхнулась Марінетт.

Почувши їхню розмову, я відразу підійшов до них.

- День народження в Джулеки? – піднявши руку до підборіддя сказав я.

- Так. Гайда з нами! – відповіла Аля.

Краєм ока я побачив, яка Марінетт заклякла на місці і не могла вимовити бодай слова, лиш дивилася на мене. Огидно.

Як подруга Марінетт досить гарна дівчина, але вона лякає своєю схильністю до переслідування. Одного разу я навіть чув, що вона вивчила весь мій графік, тоді це мене сильно налякало.