Після повернення з Нескінченної гри

33. Агентство знайомств (1)

Ши Бу дуже зрадів, побачивши свого старого друга. Він відкривав і закривав рот, та навіть став у більш зручну позу, схоже, налаштований на довгу балаканину.

Сю Тонґвей не поспішав і не перебивав, він лише опустив очі й тихо слухав.

«......»

Перш ніж цей дурень сказав ще щось, Дзян Юдзінь підвівся, поклавши руки на коліна, і вийшов із тіні з-за рогу.

Його поза була такою розслабленою та природною, ніби він просто проходив повз, він ляснув Ши Бу по потилиці та з усмішкою сказав: «Який збіг».

Несподівано отримавши потиличника, Ши Бу ще не зрозумів, чому його вдарили. Він просто подумав, що рука його доброго друга сьогодні була трохи надто важкою, і привітав його з тією усмішкою: «Я не очікував, що зустріну тебе знову».

Він перевів погляд на людину навпроти і сказав: «Дивись, кого я зустрів!»

Його тон був здивованим, а вираз обличчя аж сяяв.

Поки він говорив тут, Дзян Юдзінь підняв очі, щоб поглянути на чоловіка у бойовій формі, і Сю Тонґвей також опустив очі, щоб поглянути на нього.

Не відповідаючи на слова Ши Бу, Дзян Юдзінь простягнув руку, обняв його за шию і сказав: «Вже пізно. Тобі завтра потрібно йти на роботу, тому краще повернутися і відпочити якомога швидше».

Те, що він сказав, звучало так, ніби він уважний до інших. Ши Бу не міг не поплескати його по руці: «Брате, це трохи занадто вже».

Дзян Юдзінь усміхнувся: «Справді?»

Ти це заслужив.

Нарешті вони знову зустрілися, і хоча Ши Бу був надто сильно обійнятий, він зовсім не виглядав так, ніби хоче йти. Врешті-решт, його кращий друг штовхнув його ногою, і він, озираючись на кожному кроці, пішов.

Дзян Юдзінь подивився на Сю Тонґвея і пояснив: «У нього немає самоконтролю. Якщо він не спатиме, то точно не зможе встати завтра вранці».

Закінчивши говорити, він потер волосся і опустив повіки: «Я теж сонний, тож на сьогодні все. До побачення».

Поки він говорив, його ноги почали повільно рухатися.

Сю Тонґвей опустив очі, щоб подивитися на нього.

Зрештою Дзяну Юдзіню не вдалося втекти.

Капітан Сю був дуже добрим і навіть відкрив кімнату на місці, дізнавшись, що він сонний.