Лін Вень – дуже замахана жінка, яка має справ більше, ніж знає імен небожителів, тому не складно здогадатися, що часу на дитину у неї сильно не було. Отже першою морокою було навчити дитя читати, а далі давати їй книжечки по саморозвитку, най сама себе виховує. В неї була би донька, Лін Мінджі (що означає як "духовно-світлий розум"). В дівчинки було би волосся від матері, а очі жовто-янтарні. Також вона носила би окуляри, адже буквально все дитинство (і не тільки) провела за книгами десь на столі, під столом, за столом тощо; у всіх рандомних місцях, аби тільки не заважати матері з її роботою.
Щодо Лін Вень: вона би теж зробила зі своєї дитини помічницю і пристосувала би її до Середніх Небес. Хоча сама Лін Вень наврядчи хотіла би, аби її донька наслідувала її справу, адже це тяжкий труд, який відбирає дуже багато часу та сил. Тим не менш, варто було Лін Мінджі вирости достатньо, аби в неї сформувалось відчуття обов'язку та відповідальності, як справи у палаці справді покращились, адже половину сувоїв можна було спокійно впихнути дитині; та й сама Сяо-Лін була би не проти. Їй це навіть подобається (звісно, не тоді, коли тобі не дають і п'яти хвилин на відпочинок). Дівчинка вознеслась би доволі швидко і стала би правою рукою своєї матері. Також Лін Мінджі має стійкий характер і може поставити на місце кожно, хто хоча би насмілиться сказати криве слово в її (чи її матері) адресу.
Сама Лін Вень була би в міру строгою на початку. Адже, дитина маленька, вона мало що розуміє і їй потрібно багато уваги від матері. А у Лін Вень і без цього дуже багато клопот. Часто вона би залишала свою дитину у когось, хто не проти, в гостях на деякий час. Гадаю, це був би Ши Цінсюань, адже Володар Вітру дуже комунікабельний, а його син просто точна копія батька-матері. Поганих звичок вона там точно не набереться (мабуть). В любому випадку, це краще, ніж лишати дитину на Пей Міна. А ще я не сумніваюсь, що сам Пей Мін хотів би сватати свого сина з Лін Мінджі, але Богиня Літератури йому швидше член відріже, аніж той продовжить речення після "слухай, у мене є пропозиція..".
Додатково:
Інколи Лін Вень мала стільки справ, що легко можна було забути й власне ім'я. Ось і зараз безліч сувоїв та паперів лежали по широкому столі та біля нього, доки Богиня Літератури вирішувала все поступово: деякі завдання доручила іншим, завдання від імператора виконувала в першу чергу, а незначні задачі відкладала на потім. Йшов вже третій день, а справ не меншало взагалі. І тут до неї підходить якась дівчинка з виконаними завданнями. Лін Вень ж навіть не може її пригадати, доки її очі ледь не зліпаються від втоми.
— Ти хто? Який чиновник, за що відповідаєш?
— ...мам, я в розділі розподілу, ти ж сама мене туди відправила..
— Мам? Я твоя мама??
Рубрика "Нянька Ши Вуду":
Ши Вуду, попри те, що на його плечі ліг тягар у вигляді дитини небесного чиновника, однаково продовжував займатись культивацією, аби знову вознестись на небеса. Пей Шу ж сидів на шині ледь-ледь тримаючи рівновагу, аби знову не впасти у воду. Так, саме "знову". Він вже промок до ниточки, а обличчя цього дивного чоловіка таке страшне, що й говорити до нього сильного бажання нема. Але колишнього Володаря Води однаково перервали. Цього разу це була Лін Вень:
— Привіт, зайнятий? Чудово, ось дітка, я скоро повернусь.
І все як минулого разу – не встиг Ши Вуду й крикнути щось, як Богиня Літератури зникла. Лін Мінджі глянула спершу на Ши Вуду, потім на Пей Шу на шині і знову на Ши Вуду. Останній ж заговорив:
— Плавати вмієш?
Дівчина лишень заперечно почитала головою.
— Ось є шина...
Висновки:
Плюси:
+ в твоєму розпорядженні весь палац Лін Вень і ти можеш знайти все, що тебе цікавить;
+ також маєш власну бібліотеку з книжками;
+ тебе поважають у небесній столиці (ти сама заробила собі цю повагу власним характером);
Мінуси:
- недостатня увага від Лін Вень;
- немає з ким поговорити у вільний час;
- а також відсутність цього ж вільного часу;
- власна мати забуває про твоє існування частіше, ніж ти кліпаєш.
