***
В той час у Мінхо.
Був збір команди, вони обговорювали про їхню нову ціль. За діло взявся їхній бос, через його великий досвід з схожими операціями. Він детально розробив план дій, враховуючи всі можливі ризики і слабкі місця. Його авторитет не підлягав сумнівам, адже його стратегічне мислення та інтуїція не раз приводили їх до успіху. Кожен член команди уважно слухав, розуміючи, що від цього плану залежатиме їхня подальша діяльність і, можливо, навіть їхні життя.
Тому Хо відправився на його нову «роботу», а в цей час його решта команди повинна як можна найдовше залишити батька закордоном.
***
Пройшло 30 хвилин, Соні вже лежав на дивані переписуючись з Хенджином, як тут в двері постукали. Хлопець підійшов до дверей і, неохоче, відкрив їх. На порозі стояв чоловік в професійному одязі, з сумкою в руках і серйозним виразом обличчя.
- Добрий день, я — ваша нова няня, пан Лі. Я тут, щоб піклуватися про вас, поки ваш батько відсутній. — Він ввічливо, але з чітким акцентом подала руку для привітання.
Хан не очікував що це буде нереально гарний чоловік, а не якась старенька жінка
- Привіт. Я Соні. Можна спитати, чому саме ти? Я, як би, вже дорослий, і мені не дуже потрібна наглядач. — Соні, намагаючись сховати його подив, вирішив висловити свої сумніви.
- Вибачте, але це не питання вашого комфорту. Ваш батько розраховує на мою допомогу, і я повинен виконати свою роботу, — сказав пан Лі, спокійно заходячи до квартири.
Соні, відчуваючи, що сперечатися марно, вирішив залишити це питання на пізніше. Він показав йому основні частини квартири і повернувся до своїх справ. Але внутрішньо він відчував певне неспокійство.
***
